26 травня 2020 року
Київ
справа №580/113/20
адміністративне провадження №К/9901/12399/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі також - скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким провадження у справі за позовом закрито. Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що вважаючи протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року у справі № 2340/3195/18 позивач може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
ОСОБА_1 не погодившись з вказаним рішенням, 05 травня 2020 року подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами не враховано те, що він має право самостійно обирати спосіб захисту своїх прав, відтак звернення до суду з позовом про зобов'язання виконати перерахунок пенсії відповідно до постановленого раніше рішення суду є ефективним та таким, що поновить порушені права позивача в повній мірі.
Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.
У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно частини другої статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з положеннями частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи;6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження;9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року у справі № 2340/3195/18 позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку зі зміною частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 05 квітня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підставі вказаного рішення 20 грудня 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 05 квітня 2018 року на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. 16 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2019 року у зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2016 рік в розмірі 4482,35 грн згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду № 2340/3195/18 від 07 вересня 2018 року. Листом від 16 серпня 2019 року № 37/П-10 пенсійним фондом повідомлено позивачу, що після перерахунку, проведеного на виконання зазначеного рішення суду, загальний розмір пенсії становить 9008,29 грн., з 01 липня 2019 року пенсію перераховано та її розмір складає 12263, 55 грн. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року у справі № 2340/3195/18, то обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Підсумовуючи вище наведене, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про необхідність закриття провадження у справі, виходив з того, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Висловлене скаржником у касаційній скарзі твердження про помилковість застосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а відхиляється, оскільки застосування судом вказаної правової позиції спрямовано на ефективне відновлення прав позивача у спірних правовідносинах, які вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом також і у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 16 грудня 2019 року у справі № 336/1379/17-а(2-а/336/147/17).
Таким чином, оскаржуване рішення є слушними, вмотивованими і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судових рішення суду апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 09 серпня 2019 року у справі № 440/1088/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 440/3016/19, від 26 грудня 2019 року у справі № 560/2611/19 та від 24 січня 2020 року у справі №640/19401/18.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
4. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Бевзенко
Н.В. Коваленко