21 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2588/19 пров. № А/857/3378/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 500/2588/19 (рішення ухвалено в м. Тернополі, головуючий суддя Мірінович У.А., повне судове рішення складено 27.01.2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0342937-1305-1918 від 03.05.2018,
ОСОБА_1 12.11.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0342937-1305-1918 від 03.05.2018, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 10941,33 грн за податковий період 2017 рік.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0342937-1305-1918 від 03.05.2018, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Тернопільській області.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки представленим податковим органом доказів. Апелянт переконаний., що вказаний об'єкт житлової нерухомості , що належить ОСОБА_1 не підлягає звільненню від оподаткування згідно п.п. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач, на підставі пункту 266.7 статті 266 ПК, 03.05.2018 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 0342937-1305-1918, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 10941,33 грн за податковий період 2017 рік, так як згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС в Тернопільської області за позивачем рахується об'єкт житлової нерухомості: будівля, загальною площею 493 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням- рішенням та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно нарахував позивачу за вказаний об'єкт нерухомості податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 10941,33 грн за податковий період 2017 рік.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортного податку, податку на майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
У відповідності до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Абзацом 2 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК передбачає, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, на підставі пункту 266.7 статті 266 ПК, 03.05.2018 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 0342937-1305-1918, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 10941,33 грн за податковий період 2017 рік.
Вказане податкове повідомлення - рішення винесено на підставі наявної у відповідача інформації згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС в Тернопільської області, що за позивачем рахується об'єкт житлової нерухомості: будівля, загальною площею 493 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 55-58).
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, а саме згідно договору купівлі - продажу будівлі від 28.07.2016, позивач продав, а гр. ОСОБА_2 купила належну продавцю будівлю, а саме: аптечний склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 493 кв.м. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1074 (а.с. 42-44).
Також, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 18.10.2019, зазначений об'єкт нерухомості належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1074 (арк. справи 45-47).
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу за вказаний об'єкт нерухомості податкове зобов'язання у 2017 році в розмірі 10941,33 грн, оскільки позивач вже не був власником зазначеного об'єкта нерухомості.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач 28.07.2016 продав будівлю, а саме: аптечний склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 493 кв.м. іншій особі, як наслідок він у 2017 році не був власником зазначеного об'єкта нерухомості за який відповідач нарахував податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 10941,33 грн за податковий період 2017 рік, а відтак позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 500/2588/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 27.05.2020