Справа № 120/2911/19-а
27 травня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням судового рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
у вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із вказаним рішенням позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу Теплицької районної ради Вінницької області залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо поновлення на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу скасовано.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 з 12 серпня 2019 року на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2019 року по 25 лютого 2020 року в сумі 224 тисячі 705 гривень (двісті двадцять чотири тисячі сімсот п'ять гривень).
Допущено до негайного виконання постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в частині поновлення на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області ОСОБА_1 та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року залишено без змін.
12 та 14 травня 2020 року до суду надійшли клопотання від ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року вказану заяву було призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з ч.2 ст.255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України щодо набрання судовими рішеннями суду апеляційної інстанції законної сили, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Колегія суддів зазначає, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року по справі № 120/2911/19-а набрала законної сили з моменту прийняття, а саме 25 лютого 2020 року.
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, можна дійти висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, а не обов'язком.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Крім того, норми КАС України надають можливість встановити обов'язок суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, як під час ухвалення судового рішення, так і після винесення судового рішення.
Судова колегія роз'яснює, що судовий контроль полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Тобто правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться не виконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
З матеріалів справи вбачається, що після набрання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року законної сили та на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 05 травня 2020 року було видано виданий виконавчий лист, що підтверджується відміткою на довідковому листі до справи № 120/2911/19-а.
Суд зауважує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з'ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.
Доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.
Колегія суддів зауважує, що суд розглядає заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю на підставі доказів наданих сторонами до матеріалів справи.
Як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 зазначає, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №120/2911/19-а відповідачем не виконана.
Проте, позивачем, всупереч вищенаведеним нормам КАС України, як стягувачем, не надано суду доказів пред'явлення виконавчого листа до виконання, інформації про хід виконання судового рішення в примусовому порядку, а також доказів неможливості виконання рішення суду в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду по даній справі.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року.
Керуючись ст.ст. 243, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Біла Л.М.