Справа № 240/12208/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
26 травня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у сумі - 17620 гривень;
- зобов'язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та невиплати одноразову грошову допомогу у сумі - 17620 гривень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту на проходження військової служби;
- зобов'язано Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу після укладення ним першого контракту у розмірі 17 620 гривень відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Апелянт наголошує на тому, що відповідно п.3 глави 5 розділу 4 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 25.08.2018 року №558, зареєстрованим у Міністерстві юстиції від 23.07.2018 року за №854/32306, грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту не виплачується особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.
24 липня 2018 року між Головою Державної прикордонної служби України генерал-полковником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (підполковником, начальником служби пожежної безпеки Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України) укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на один рік з 20.08.2018 року до 19.08.2019 року. Контракт набирає чинності з 20.08.2018 року.
Згідно з витягом з наказу від 18 липня 2019 року №241-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас.
Згідно з витягом з наказу начальника регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15 серпня 2019 року №286-ОС підполковника ОСОБА_1 , начальника служби пожежної безпеки виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
26 вересня 2019 року та 18 листопада 2019 року позивач звертався до начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту та надати належним чином завірений витяг з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 28.08.2018 року №789-ОС про укладення з ним першого контракту, що перебуває у його особистій справі.
Листом Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило, що відповідно до п.3 глави 5 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.08.2018 року № 558, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за №854/32306, грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту не виплачується особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом.
Також, листом відповідач повідомив позивача, що витяг з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 20.08.2018 року № 789-ОС про укладення з позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби на запит Північного регіонального управління від 02.10.2019 не надходив.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню. Зокрема, на переконання суду, посилання відповідача на наказ Міністра внутрішніх справ №558 від 25.08.2018, як на підставу для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправним.
Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно законами України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону України № 2011-ХП) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно частини 2 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення .
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 9 (надалі - Постанова №704).
Згідно п.2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пп.8 п.6 Постанови №704 виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Пунктом 8 Постанови №704 визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
При цьому варто зауважити, що Постанова №704 не містить будь-яких обмежень для офіцерів при отриманні одноразової грошової допомоги військовослужбовцям , після укладення ними першого контракту.
Так, судом встановлено, що 24 липня 2018 року позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на один рік з 20.08.2018 року по 19.08.2019 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що Державна прикордонна служба України не виконала вимоги Закону України № 2011-ХІІ, Постанови № 704, умови контракту від 20.08.2018 року та не виплатила йому одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту, передбачену Постановою №704 в сумі 17620 гривень.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей регулюється законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.99 р. №2011-ХІІ.
Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Зокрема, вказаним Положенням передбачено службу за контрактом та службу за призовом.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наказ Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.08.2018 року, згідно якого після укладення першого контракту, грошова допомога не виплачується особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом, оскільки даний наказ не узгоджується з вимогам Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Указу Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 про «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».
Більше того, як вбачається з контракту, укладеного ОСОБА_1 з Державною прикордонною службою України 24.07.2018 року не зазначено, що він є військовослужбовцем кадрової служби, а записано - військовослужбовець.
Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Проте всупереч вимогам закону, позивача виключили зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме не нараховання та не виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.
У постанові від 05.12.2019 року по справі № 295/5200/18 Верховний Суд зауважив, що під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій, застосовуючи норми вишезазначеної Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, шо визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, не врахували пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Також постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.08.2019 року по справі № 802/955/17-а визначено, що частиною четвертою статті 9 Закону № 2011 -XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у вказаних вище справах.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторнами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції відносно того, що посилання відповідача на наказ Міністра внутрішніх справ №558 від 25.08.2018, як на підставу для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є безпідставним, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог позивача.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.