01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Амельохін В.В.
26 травня 2020 року Справа № 640/20759/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника відповідача Лук'янова І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у справі
за позовом Головного управління Державної податкової служби
у Полтавській області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг»,
треті особи, які не заявляють
самостійні вимоги
на предмет спору: публічне акціонерне товариство
«Європейський газовий банк»,
акціонерне товариство «Полтава-банк»
про застосування арешту коштів на рахунках,
Історія справи.
Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг» (далі - відповідач) про застосування арешту коштів Новосанжарської філії ТОВ «Прінт Інжінірінг» на розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах: АТ «ЄВРОГАЗБАНК», МФО 380430, номер рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_3, НОМЕР_4; АТ «Полтава-банк», МФО 331489, номер рахунків НОМЕР_2 , НОМЕР_5.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив з того, що арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, а також з того, що непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на тому, що накладення арешту на кошти платника податків не залежить від накладення арешту на його майно і застосовується, зокрема, у разі недопуску контролюючого органу до проведення перевірки.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідач оскаржував у судовому порядку наказ ГУ ДФС у Полтавській області про проведення перевірки, але в задоволенні позову йому було відмовлено.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 було відкрито провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду на 31.03.2020.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи, зокрема на тому, що накладення арешту на кошти платника податків є можливим лише в разі відсутності в нього майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому податковий орган посилається на практику Верховного Суду, наводить доводи, аналогічні тим, що були ним викладені в апеляційній скарзі, а також зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та коштів.
Відповідачем подано клопотання про відкладення судового розгляду, у задоволенні якого ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено.
Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції.
Згідно зі статтею 6 КАС України та статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.11.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято наказ № 2893 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Новосанжарської філії ТОВ «Прінт Інжінірінг» (податковий номер 35919996) та 19.11.2018 наказ № 2990 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 09.11.2018 № 2893».
На підставі зазначених наказі та направлення від 22.11.2018 № 3964 позивачем здійснено вихід для проведення перевірки Новосанжарської філії ТОВ «Прінт Інжінірінг», однак працівників контролюючого органу посадовими особами Філії не було допущено до проведення перевірки.
У зв'язку з цим 27.11.2018 контролюючим органом складено акт № 1522/16-31-14-01-10/35919996 про неможливість проведення перевірки Новосанжарської філії ТОВ «Прінт Інжінірінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 у зв'язку з не допуском посадових осіб для проведення планової документальної виїзної перевірки.
05.12.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 у справі № 640/20558/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018, за заявою ГУ ДФС у Полтавській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Новосанжарської філії ТОВ «Прінт Інжінірінг», в задоволенні позову відмовлено.
У свою чергу, ТОВ «Прінт Інжінірінг» оскаржило в судовому порядку наказ Головного управління ДФС у Полтавській області від 09.11.2018 № 2893 зі змінами, внесеними наказом від 19.11.2018 № 2990.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі № 440/4184/18, яке набрало законної сили 19.06.2019, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Прінт Інжінірінг» відмовлено.
Позивач, керуючись приписами статті 94 ПК України, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Поняття камеральної, документальної та фактичної перевірок є розмежованими, та мають різне призначення, підстави та порядок їх проведення.
У пункті 78.5 статті 78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Згідно з п.п. 94.1, 94.4 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
При цьому, положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Водночас, приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Отже, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі № 813/890/18.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для звернення ГУ ДПС у Полтавській області з цим позовом стала відмова відповідача в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, правомірність призначення якої фактично встановлена судовим рішення у справі № 440/4184/18, яке набрало законної сили 19.06.2019.
Таким чином, у даному випадку наявні всі достатні та необхідні правові підстави, прямо передбачені вищенаведеними нормами податкового законодавства, для застосування арешту коштів Новосанжарської філії ТОВ «Прінт Інжінірінг» на розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах: АТ «ЄВРОГАЗБАНК», МФО 380430, номер рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_3, НОМЕР_4; АТ «Полтава-банк», МФО 331489, номер рахунків НОМЕР_2 , НОМЕР_5 та, відповідно, задоволення адміністративного позову в цій справі.
Доводи відповідача про те, що накладення арешту на кошти платника податків є можливим лише в разі відсутності в нього майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в даному випадку підставою для звернення ГУ ДПС у Полтавській області з цим позовом стала не наявність податкового боргу, а відмова відповідача в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки.
Разом з тим, аналізуючи всі учасників справи, колегія суддів враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), відповідно до якої у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року - скасуванню, адміністративний позов задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Застосувати арешт коштів на розрахункових рахунках Новосанжарської філії ТОВ «Прінт Інжінірінг», відкритих у банківських установах: акціонерне товариство «ЄВРОГАЗБАНК», МФО 380430, номер рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4; акціонерне товариство «Полтава-банк», МФО 331489, номер рахунків НОМЕР_2 , НОМЕР_5.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 26.05.2020.
Головуючий суддя
Судді: