Справа № 640/22402/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Мельничука В.П., Собківа Я.М.,
секретаря Суркової Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФУ у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на перерахунок пенсії за вислугу років на підставі статті 501 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження граничного розміру такої.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент звернення позивача із заявою про проведення перерахунку пенсії, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ втратив чинність, а положення Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII закріплюють, що умови та порядок перерахунку пенсій визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки на момент звернення позивача такі умови та порядок Урядом не визначені, підстави для перерахунку пенсії були відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. До того ж рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року визнано неконституційними положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.
Судом установлено, що з лютого 2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон України №17789-ХІІ), з розрахунку 90% суми нарахованої заробітної плати.
28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої додав довідку від 17 жовтня 2019 року, видану під час звільнення його з органів прокуратури 18 жовтня 2019 року.
Листом від 05 листопада 2019 року відповідач у перерахунку пенсії відмовив, позаяк умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Але на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності, оскільки до спірних правовідносин мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які застосовані на момент її призначення позивачу. За висновком суду легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством, тобто, є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України №1789-ХІІ. Зокрема, статтею 501 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 13 цієї статті).
Частина 18 статті 501 Закону України №1789-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон України № 76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 501 Закону України №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Уряду.
Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII), згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, крім пункта 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 462, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 501, частини 3 статті 512, статті 53 щодо класних чинів.
Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 501 Закону України №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
За частиною 20 статті 86 Закону України №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення цієї норми визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто до 13 грудня 2019 року були чинними).
Постанова «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року № 657, якою затверджено зміни щодо оплати праці працівників прокуратури та яка застосовується з 06 вересня 2017 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
Положення Закону України №76-VIII, якими частину 18 статті 501 Закону України та частину 20 статті 86 Закону України №1697-VII викладено у новій редакції, на момент виникнення спірних правовідносин не були визнані неконституційними Конституційним Судом України. Понад те, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 цей Суд вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статі 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи наведені положення, з 01 січня 2015 року - набрання чинності Законом України №76-VIII та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 501 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 711/6019/16-а), від 02 березня 2018 року у справах № 264/1617/17 та №761/21804/17 та від 30 квітня 2020 року №569/6069/16-а.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з момента прийняття 13 грудня 2019 року Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019 змінилось нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, що не позбавляє позивача права звернення до органу пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням відповідних змін.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді В.П. Мельничук
Я.М. Собків