Справа № 320/5625/19 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О.
26 травня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,
при секретарі - Кузик О.С..,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій,-
У жовтні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у поширенні конфіденційної інформації про діагнози хвороб ОСОБА_1 , встановлені постановою ВЛК у свідоцтві про хворобу № 1026 від 06.09.2019 року, без його згоди;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
08 травня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 15454, від Військової частини НОМЕР_1 надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції - законним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 Розділу 1 Наказу Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку обробки і захисту персональних даних у Міністерстві оборони України» № 926 від 26.12.2014 року розпорядниками персональних даних є Військові частини, в межах спірних правовідносин - військовою частиною НОМЕР_1 було надано копії матеріалів по справі адвокату ОСОБА_2 з метою підтвердження непридатності позивача до військової служби, на підставі чого його було звільнено з лав Збройних Сил України, у зв'язку з чим, військовою частиною НОМЕР_1 , адвокатом Єрміліним С.О. - не була оприлюднена вищезазначена інформація в ЗМІ (засобах масової інформації), в мережі Інтернет, в соціальних мережах та не передавалась третім особам.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2019 року № 180, на підставі його наказу від 09.08.2019 року № 9-РС про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення 23 вересня 2019 року.
10.09.2019 року позивачем було отримано лист з оголошеною вартістю (трек-номер 0407322237777) від адвоката Єрміліна С.О. з відзивом від 06.09.2019 року на позовну заяву позивача до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, яка полягала у неприйнятті рішення за його рапортом від 22.05.2019 р. про переведення до 169-го навчального центру смт. Десна, в адміністративній справі № 320/3793/19.
До цього відзиву було додано засвідчену 06.09.2019 року адвокатом Єрміліним С.О. копію свідоцтва позивача про хворобу № 1026 від 31.07.2019 року, примірник якого позивач надав відповідачу після завершення лікування та огляду госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю НВМКЦ «ГВКГ» 08 серпня 2019 року.
Вважаючи такі дії відповідача, які полягають у поширенні конфіденційної інформації про діагнози хвороб без належної на це згоди позивача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються, окрім іншого, Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (далі - Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про інформацію» - не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про інформацію» - конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Відповідно до абзацу 8 статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Також в абзаці 9 статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» зазначено, що розпорядником персональних даних є фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.
Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Наказу Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку обробки і захисту персональних даних у Міністерстві оборони України» № 926 від 26.12.2014 року розпорядниками персональних даних є Військові частини.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, в межах спірних правовідносин розпорядником персональних даних є військова частина НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 7 вищезазначеного Наказу Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку обробки і захисту персональних даних у Міністерстві оборони України» № 926 від 26.12.2014 року - в базі персональних даних обробляються такі персональні дані: прізвище, ім'я, по батькові; дата і місце народження; паспортні дані (або дані іншого документа, що посвідчує особу), дата видачі та орган, що видав паспорт (або документ, що посвідчує особу); реєстраційний номер облікової картки платника податків; відомості про освіту, про стан здоров'я (в обсязі, необхідному для визначення придатності до військової служби та/або для реалізації трудових відносин), про сімейний стан, про фактичне місце проживання; номери телефонів; відомості, що підтверджують право на пільги та компенсації; фотозображення; відеозображення; відомості про проходження військової (державної) служби, що містяться в особовій справі; відомості про військовий облік, що містяться в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних резервістів; відомості про трудову діяльність, що містяться в трудовій книжці, а також інші персональні дані, які дають змогу ідентифікувати особу та необхідність обробки яких визначена чинним законодавством.
Персональні дані, щодо яких встановлено особливі вимоги обробки, обробляються з урахуванням статті 7 Закону. Персональні дані, які становлять особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, обробляються згідно зі статтею 9 Закону та повідомляються в порядку, встановленому наказом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 08 січня 2014 року № 1/02-14 «Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних». Відповідно до довідки про проходження військової служби ОСОБА_1 , позивач проходив військову службу у Збройних Силах в період з 15.05.1984 року по 30.05.1986 року у військовій частині НОМЕР_2 м. Осиповичі Білорусь, з 03.04.2017 року по 26.06.2017 року у військовій частині НОМЕР_3 смт. Гончарівське Чернігівської області, з 26.06.2017 року по 07.08.2018 року у військовій частині НОМЕР_4 смт. Десна Чернігівської області та був переведений до військової частини НОМЕР_1 з 28 серпня 2018 року.
23 вересня 2019 року позивач був звільнений з лав Збройних Сил України та виключений зі списків особового складу частини.
31 травня 2019 року сержант ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом (вх. №546 від 04.06.2019 року) про направлення позивача на медичний огляд для визначення ступеню інвалідності (втрати працездатності у % відношенні), у зв'язку з проходження МСЕК, з 06 червня 2019 року.
До даного рапорту позивач надав копію свідоцтва про хворобу №1571 від 19.04.2019 року та виписного епікрізу №6169/298 від 23.04.2019 року .
Після виходу з відпустки, 13.06.2019 року, позивач подав рапорт у якому просив направити його на медичний огляд МСЕК для визначення ступеню інвалідності (втрати працездатності у % відношенні).
14 червня 2019 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №136 від 14.06.2019 року сержанта ОСОБА_3 , командира гармати батареї забезпечення, було направлено для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню інвалідності (втрати працездатності у % відношенні) з 15.06.2019 року.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №1026 від 31.07.2019 року, на підставі статей 38-6, 39-в, 40-в, 26-6, 41-в, графи II Розкладу хвороб - ОСОБА_1 - визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний стан.
Відповідно до пункту 6.4 розділу VI Медичний огляд військовослужбовців, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.
Відповідно до частини 5 статті 26 розділу IV Проходження військової служби, закріпленої в Законі України "Про військовий обов'язок і військову службу", Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
1) у мирний час:
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
07 серпня 2019 року сержант ОСОБА_1 повторно звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом (вх. №950 від 14.08.2019 року) про направлення позивача для визначення ступеню інвалідності (втрати працездатності у % відношенні), потреби у протезуванні та отриманні страхової суми за обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року на МСЕК м . Київ з 08.08.2019 року.
До даного рапорту позивач знову додав копію свідоцтва про хворобу №1026 від 31.07.2019 року.
13 серпня 2019 року позивачем було подано рапорт про надання щорічної основної відпустки за 2019 рік з 14.08.2019 року до 23.09.2019 року, з наступним виключенням зі списків особового складу частини за станом здоров'я та про направлення документів для постановки на військовий облік до Ірпінсько - Бучанського ОМВК.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №180 від 13.08.2019 року сержант ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав, з 14.08.2019 року його направлено у щорічну основну відпустку, з виключенням зі списків особового складу частини з 23.09.2019 року.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 55 КАС України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Аналогічні за змістом приписи містить частина 1 статті 57 цього Кодексу відповідно до якої, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не заперечується того факту, що адвокат Єрмілін С.О. в межах спірних правовідносин діяв на підставі довіреності від імені та в інтересах Військової частини НОМЕР_1 , тобто, в розумінні норм КАС України є представником відповідача та має право в інтересах свого довірителя вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видом адвокатської діяльності є - захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
Відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:
1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;
3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;
8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів;
10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;
11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Адвокат Єрмілін С.О., (на підставі довіреності) є представником командира військової частини НОМЕР_1 Митченка Сергія Віталійовича по адміністративній справі №320/3793/19, що знаходиться на розгляді в Київському окружному адміністративному суді, у зв'язку з чим на адвокатський запит було надано матеріали справи для підготування відзиву по вищезазначеній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідно до пункту 4 Розділу 1 Наказу Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку обробки і захисту персональних даних у Міністерстві оборони України» № 926 від 26.12.2014 року розпорядниками персональних даних є Військові частини, тому військовою частиною НОМЕР_1 було надано копії матеріалів по справі з метою підтвердження непридатності позивача до військової служби, на підставі чого його було звільнено з лав Збройних Сил України, що не є, в розумінні норм чинного законодавства, поширенням конфіденційної інформації, адже така інформація не була оприлюднена в ЗМІ (засобах масової інформації), в мережі Інтернет, в соціальних мережах та не передавалась третім особам, а використовувалась виключно в межах необхідності представництва та захисту інтересів Військової частини НОМЕР_1 в рамках справи № 320/3793/19 та на підставі норм чинного законодавства.
Посилання апелянта на загальні норми Конституції України, не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду, адже норми Конституції України деталізовані в подальшому в інших нормативно правових актах, в тому числі Законі України «Про інформацію», Наказі Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку обробки і захисту персональних даних у Міністерстві оборони України» тощо, які неконституційними не визнавались та є чинними, а тому підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Л.Т.Черпіцька
Повний текст виготовлено 26 травня 2020 року.