27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 215/5547/18
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Сафронова С.В. перевіривши на відповідність вимогам КАС України матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про ухвалення додаткового рішення від 29 листопада 2019 року у справі №215/5547/18 за позовом ОСОБА_1 до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.05.2020 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №215/5547/18 з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про ухвалення додаткового рішення від 29 листопада 2019 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, на підставі наступного.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
З матеріалів справи встановлено, що 29 листопада 2019 року постановлено оскаржувану ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Копія вказаної ухвали суду першої інстанції отримана позивачем 28 грудня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
08 січня 2020 року позивачем вперше подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року через суд першої інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документу судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу позивача повернуто з огляду на не усунення недоліків апеляційної скарги.
Вказана ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року отримана заявником 28 квітня 2020 року.
08 травня 2020 року позивачем вдруге подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі №215/5547/18.
Оскільки ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги позивачем у касаційному порядку скасована не була та є чинною, то до повторних апеляційних скарг застосовуються вимоги КАС України як до нової апеляційної скарги. При цьому, заявник апеляційної скарги під час реалізації свого права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняється від обов'язку дотримуватися встановленого законодавством строку звернення до суду з такою апеляційною скаргою.
З матеріалів справи судом апеляційної скарги встановлено, що разом з повторно поданою апеляційною скаргою позивач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі №215/5547/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що не виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 18 березня 2020 року, та, як наслідок, повернення вперше поданої апеляційної скарги, не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання, викладених позивачем у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Також, відповідно до п.1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частинами 1-2 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом становить 1921 грн.
Відповідно до пп.5 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення апелянта до суду з апеляційною скаргою) за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн.).
Отже, апелянтом повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., проте документ про сплату судового збору до суду не надано.
Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: Отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313141206081004004; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Разом з тим з апеляційною скаргою апелянтом подано заяву, в якій просить його звільнити від сплати судового збору.
При цьому заява про звільнення від сплати судового збору не містить достатніх доводів та обставин, що дають підстави для визнання її обґрунтованою та не засвідчується документами, які б підтверджували підстави для звільнення від сплати збору у встановленому законом порядку.
Довідка Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради № 2476 від 15 квітня 2020 року про отримання ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом першої групи ОСОБА_2 не є достатнім доказом, на підтвердження майнового стану, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо) на момент подання апеляційної скарги. Інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано.
Враховуючи наведене та відсутність доказів, що засвідчують майновий стан позивача, який позбавляє можливості сплатити судовий збір, клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на вищевикладене, суд дає можливість заявнику апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали надати апеляційну скаргу оформлену у відповідності до статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема надати суду:
-заяву про поновлення строку, в якій зазначити поважні причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою;
- документ, який підтверджує факт сплати судового збору;
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298 КАС України суддя, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору при оскарженні ухвали від 29 листопада 2019 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про ухвалення додаткового рішення від 29 листопада 2019 року у справі №215/5547/18 залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Ухвала набирає чинності з моменту підписання та оскарженню не підлягає
Суддя С.В. Сафронова