25 травня 2020 року м. Дніпросправа № 333/6481/16-а(6-а/333/52/18)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2018 року в адміністративній справі № 333/6481/16-а (6-а/333/176/17) (головуючий суддя першої інстанції Фунжий О.А.) за позовом ОСОБА_1 до Комунарського районного відділу управління державної міграційної служби в Запорізькій області (заінтересована особа - Державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Дідичук Я.В.) про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України, -
Позивач звернулась до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до Комунарського районного відділу управління державної міграційної служби в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Комунарського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про відмову у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України,
Зобов'язано Комунарський районний відділ Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області у встановленому законом порядку оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України.
На виконання вказаного судового рішення 09.08.2017 року Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області видало ОСОБА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 28 липня 2017 р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16 січня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 до Комунарського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.
17.11.2017 року від Комунарського районного відділу управління державної міграційної служби в Запорізькій області до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла заява про поворот виконання судового рішення, скасованого ухвалою апеляційного суду.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року заяву задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути до Комунарського районного відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 28 липня 2017 року.
17.01.2018 року на підставі ухвали суду від 22 грудня 2017 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_1 повернути до Комунарського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області паспорт громадянина України, який знаходиться в провадженні Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя (а.с.78 т.2).
19.03.2018 року позивач звернулась до суду із заявою про визнання вказаного вище виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (а.с.75-77).
Заяву мотивовано тим, що зазначений виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки ухвала Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2017 року не набрала законної сили, оскаржена заявником в апеляційному порядку. З наведених підстав заявник просить суд визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30 березня 2018 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд зазначив, що ухвала суду від 22 грудня 2017 року не була оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України та набрала законної сили. Позивач подала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 22 грудня 2017 року про поворот виконання судового рішення та заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги, однак до цього часу вказана заява та апеляційна скарга до апеляційного суду не направлені, оскільки справа перебуває на розгляді в Верховному Суді. Таким чином, строк на апеляційне оскарження заявниці не поновлено, апеляційне провадження за її апеляційною скаргою не відкрито, що унеможливлює визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою заяву задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначається, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до норм статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно із пунктом 21 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про поворот виконання рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до норм частин другої та третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.12.2017 року постановлена у відкритому судовому засіданні та проголошена того ж дня (а.с.50-51 т.2)
Апеляційна скарга на вказану ухвалу суду разом з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження подана позивачем 12.02.2018 року (а.с.65).
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що Комунарським районним судом м.Запоріжжя матеріали адміністративної справи №333/6481/16-а (6-а/333/176/17) були надіслані до Верховного Суду у зв'язку з розглядом касаційної скарги позивача на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року. Вказані матеріали отримані Верховним Судом 24.01.2018 року та після розгляду касаційної скарги повернуті до Комунарського районного суду м.Запоріжжя (надійшли до суду 13.11.2019 року) (а.с.180, 207 т.1).
17.01.2018 року на підставі ухвали суду від 22 грудня 2017 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист про зобов'язання позивача повернути до Комунарського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області паспорт громадянина України (а.с.78 т.2).
За вказаним виконавчим листом здійснювалось виконавче провадження у Комунарському відділі державної виконавчої служби м.Запоріжжя.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Апелянтом не наведено підстав, передбачених вказаною вище нормою, для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2017 року про поворот виконання судового рішення залишено без задоволення.
За таких обставин і на час розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2018 року відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2018 року в адміністративній справі №333/6481/16-а (6-а/333/52/18) залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2018 року в адміністративній справі №333/6481/16-а (6-а/333/52/18) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак