26 травня 2020 року справа №360/5052/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №360/5052/19 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І., повний текст складено 19.02.2020р. в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 листопада 2019 року № 12-3585/15-19 СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області видати ОСОБА_1 наказ про дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтуванням позову, посилаючись на положення статей 14, 19, 41 Конституції України, статті 3, 22, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 листопада 2019 року № 3585-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Луганській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, кадастровий номер 4424884500:14:001:0056, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на практику Верховного Суду та зазначає, що судом не враховано те, що спірна земельна ділянка була розпайована та Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області передана у власність членам ФГ «Еммануіл» та цією ж РДА передана в оренду гр. ОСОБА_2 - члену ФГ «Еммануіл». Спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Вважає, що розпорядження Станично-Луганської РДА породили у ОСОБА_2 право «правомірних очікувань» та «законного сподівання» на отримання спірної земельної ділянки, що повинен був враховувати відповідач при прийнятті рішення від 19.02.2020 року. Звертає увагу суду, що інтерес позивача полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. На думку відповідача, позивач намагається усунути перешкоди у реалізації його прав, якої у дійсності немає, а судовому захисту підлягає право на отримання земельної ділянки у власність.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ № 12253, зареєстрованого у книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 30 березня 2001 року за № 355, на підставі рішення Станично-Луганської районної державної адміністрації від 08 листопада 2000 року № 605 громадянину ОСОБА_3 надана у постійне користування земельна ділянка площею 37,0000 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Вільхівської сільської ради, з метою розширення селянського (фермерського) господарства (а.с. 48).
Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 20 грудня 2004 року № 1097 «Про надання членам фермерського господарства «Еммануіл» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства» членам фермерського господарства «Еммануіл» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі середньої частки (громадян-членів сільськогосподарських підприємств на території Вільхівської сільської ради згідно з додатком № 1) та зобов'язано членів фермерського господарства «Еммануіл» замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі середньої частки (громадян-членів сільськогосподарських підприємств на території Вільхівської сільської ради згідно з додатком № 1) (а.с. 49).
Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 06 квітня 2010 року № 223 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 20.12.2004 р. № 1097 «Про надання членам фермерського господарства «Еммануіл» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства» внесено зміни до додатку № 1 розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 20 грудня 2004 року № 1097 «Про надання членам фермерського господарства «Еммануіл» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства», а саме виключено зі списку громадян-членів фермерського господарства «Еммануіл», яким надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі в приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ОСОБА_4 за № 6 та ОСОБА_5 за № 7 (а.с. 50).
Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 06 квітня 2010 року № 225 «Про надання членам фермерського господарства «Еммануіл» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства» членам фермерського господарства «Еммануіл» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю) членів сільськогосподарських підприємств, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району згідно зі списком, що додається, та зобов'язано членів фермерського господарства «Еммануіл» замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю) членів сільськогосподарських підприємств, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, проектній землевпорядній організації, яка має відповідну ліцензію (а.с. 51).
Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 26 грудня 2012 року № 835 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із складу земель запасу КСП «Вільхівське» Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області» громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 40,0000 га ріллі із складу земель запасу КСП «Вільхівське» Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області для ведення фермерського господарства (а.с. 52).
На підставі розпорядження від 26 грудня 2012 року № 835 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та 15 жовтня 2013 року сформовано та зареєстровано спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 4424884500:14:001:0056 (а.с. 53-54).
02 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою, зареєстрованою за № В-3962/0/36-19, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду земельних ділянок, загальною площею 40,0000 га, кадастрові №№ 4424884500:14:001:0054, 4424884500:14:001:0055, 4424884500:14:001:0056, які розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району (а.с. 55).
Наказом від 17 жовтня 2019 року № 2860-СГ «Про відмову у затверджені документації із землеустрою та наданні в оренду земельної ділянки» Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відмовило громадянину ОСОБА_2 у передачі в оренду земельних ділянок, загальною площею 40,0000 га (в тому числі ділянка № 1 площею 6,9279 га, ділянка № 2 площею 10,0001 га, ділянка № 3 площею 23,0720 га), кадастрові номера 4424884500:14:001:0054, 4424884500:14:001:0055, 4424884500:14:001:0056, для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, до моменту усунення зауваження у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства України (а.с. 56).
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою від 18 жовтня 2019 року, зареєстрованою за № С-4261/0/36-19, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 32-33, 61-65).
18 листопада 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено наказ № 3585-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з підстав невідповідності вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме земельна ділянка (відповідно до графічного матеріалу, доданого до клопотання) відноситься до земельної ділянки з кадастровим № 4424884500:14:0056, на яку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі (а.с. 34).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17 лютого 2020 року № 200589430 відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Державного реєстру Іпотек, з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відносно земельної ділянки кадастровий № 4424884500:14:001:0056 відсутні (а.с. 101).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Частиною першою статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Приписами абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом «в» частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
За змістом частини першої статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі частиною сьомої статті 118 Земельного кодексу України не передбачено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/1922/14, від 28 жовтня 2019 року у справі № 183/4197/15.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17.
Доводи апелянта стосовно того, що розпорядження Станично-Луганської РДА породили у ОСОБА_2 право «правомірних очікувань» та «законного сподівання» на отримання спірної земельної ділянки, що повинен був враховувати відповідач при прийнятті рішення від 19.02.2020 року є неприйнятними, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, умови, за яких Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повинне надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Повноваження Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови відсутності підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання на постанови Верховного Суду у цивільних справах, оскільки судом правомірно враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного суду в адміністративних справах.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5052/19 залишити без змін.
Повне судове рішення складено 26 травня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць