Справа № 353/116/20
Провадження № 2/353/125/20
26 травня 2020 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 06.09.2011 року, що становить 27684,24 грн. та складається з: 19761,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. за простроченим тілом кредиту; 1450,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4678,0 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 500,0 грн. - штраф (фіксована частина); 1294,49 грн. - штраф (процентна складова). Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим станом на 09.12.2019 року допустила виникнення заборгованості по кредитному договору в сумі 27684,24 грн. Також просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати та справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 року вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачці п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання нею відзиву на позовну заяву та п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання нею заперечення, а позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, однак разом з позовом подав до суду письмове клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги підтримує, просив позов задовольнити та розгляд справи провести без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась, відзиву на позовну заяву суду не надала, причин неявки суду не повідомила, хоча була неодноразово належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідачка про причини неявки не ла відзиву на позовну заяву суду не надала, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України щодо зобов'язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».
Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
06.09.2011 року відповідачка ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 66) і отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитних карт, а.с. 52-53). У заяві зазначено, що відповідачка погоджується з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку становить між нею та банком договір надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку.
До матеріалів позовної заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 67, 68-84).
Відповідачка одержала та використала за цільовим призначенням кредитні кошти, шляхом зняття готівки з банкоматів та проведення безготівкових розрахунків за допомогою кредитної картки, про що свідчить виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 54).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 06.09.2011 року станом на 09.12.2019 року становить 27684,24 грн. та складається з: 19761,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. за простроченим тілом кредиту; 1450,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4678,0 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 500,0 грн. - штраф (фіксована частина); 1294,49 грн. - штраф (процентна складова)(а.с. 63-65).
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 06.09.2011 року процентна ставка не зазначена, а тому боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.
Також, у заяві позичальника від 06.09.2011 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (06.09.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.02.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою АТ КБ «ПриватБанк» дотрималось вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів).
Відтак слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідачки прострочених відсотків в сумі 1450,18 грн., штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500,0 грн. та штрафу (процентної складової) в розмірі 1294,49 грн., у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки по їх сплаті позивачу.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 06.09.2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач не подав достатньо матеріалів, які обґрунтовують його позовні вимоги, та те, що відповідачка не подала суду відзиву на позовну заяву та жодних письмових чи електронних доказів на спростування позовних вимог в частині отримання кредитних коштів (тіла кредиту) та нарахованих відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідачки отриманого нею та непогашеного тіла кредиту (в т.ч. простроченого тіла кредиту) в розмірі 19761,57 грн., а також, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідачки, як з боржниці, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, на користь позивача слід стягнути 4678,0 грн. заборгованості за нарахованими відсотками на прострочений кредит. В решті вимог позову, а саме в частині стягнення з відповідачки: заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 1450,18 грн., штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500,0 грн. та штрафу (процентної складової) в розмірі 1294,49 грн., слід відмовити.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1855,64 грн. (платіжне доручення № ZZ425B0TLL від 05.02.2020 року, а.с. 39).
На підставі викладеного, відповідно ст.ст. 207, 261, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 625, 626, 628, 631, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 61 Конституції України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором б/н від 06.09.2011 року, яка станом на 09.12.2019 року становить 24439,57 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень 57 копійок) та складається з: 19761,57 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 57 копійок) тіла кредиту, в тому числі простроченого тіла кредиту; 4678,0 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, - 1855,64 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 64 копійки) понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк, визначений ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України для апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.
ГоловуючийУ. Ю. Луковкіна