Справа № 535/226/20
Провадження № 1-кс/535/141/20
26 травня 2020 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заву захисника адвоката ОСОБА_3 , про відвід слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 від 22 травня 2020 року, по кримінальному провадженню за № 12020170210000012 внесеного до ЄРДР 08 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про відвід прокурора Котелевського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області;-
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22.05.2020 року, заява захисника - адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 розподілено судді Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_1
22.05.2020 року до Котелевського районного суду Полтавської області надійшла заява захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 08.01.2020 року за №12020170210000012 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про відвід прокурора повище вказаному кримінальному провадженню (справа №535/226/20, провадження №1-кс/535/131/20).
Нормами ч.5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує відвід судді і усунення його від участі у судовому провадженні.
Обгрунтовуючи заяву про відвід слідчому судді тим, що у слідчого судді ОСОБА_4 склалися певні суб'єктивні внутрішні переконання щодо підозрюваного, оскільки вона вже виносила обвинувальний вирок ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України, на думку адвоката безпідставно задовольнила клопотання слідчого про накладення арешту по вище вказаному кримінальному провадженню, безпідставно відмовила в задоволенні клопотання адвоката про тимчасовий доступ до речей і документів, а також слідчий суддя відхилила клопотання 4-х осіб про взяття на поруки ОСОБА_5 . Крім цього, ОСОБА_5 звертався з скаргами на слідчого суддю ОСОБА_4 , до Вищої Ради Правосуддя, Міністерства юстиції України, дані підстави викладено на 4 аркушах.
Адвокат ОСОБА_3 , про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку. По електронній пошті 26.05. 2020 року отримано заяву від адвоката ОСОБА_3 , про проведення розгляду без його участі та участі ОСОБА_5 .
Прокурор Котелевського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , про час та місце судового розгляду повідомлялася в установленому законом порядку (телефонограмою), на судовий розгляд не з'явилася, надала до суду заяву від 26.05.2020 року, про розгляд питання про відвід слідчому судді без неї.
Слідчий суддя ОСОБА_4 , про час та місце судового розгляду по відводу їй повідомлялася в установленому законом порядку, при цьому суддя ОСОБА_4 не виявила бажання щодо надання пояснень.
У відповідності до змісту вимог ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, системно дослідивши заяву про відвід, вивчивши відповідні норми кримінально-процесуального законодавства, приходить до переконання, що дана заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
На думку суду виходячи із вимог кримінально-процесуальних норм слідчий суддя ОСОБА_4 , діяла відповідно до змісту вимог КПК України здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у вище вказаному кримінальному провадженні.
Приписами статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сімї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сімї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії». Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення усправі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від10 червня 1996 року.
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» від 7 серпня 1996 poку.
Суд не вбачає підстав, передбачених ст. 75 КПК України, для відводу слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 від участі у здійсненні судового контролю під час проведення досудового розслідування по вище вказаному кримінальному провадженню, оскільки раніше розглянута кримінальна справа ніяким чином не може говорити про те, слідчий суддя ОСОБА_4 є упередженою, як слідчий суддя взагалі по іншій кримінальній справі.
Зміст заяви адвоката про відвід слідчого судді можна охарактеризувати фактично незгодою з ухваленими слідчим суддею рішеннями, а також намаганням через наявні права по кримінальному процесу, зокрема заяв про відвід здійснити та добитися від суду необхідного судового рішення.
При цьому суд вважає за необхідне вказати, що ухвали слідчого судді ОСОБА_4 , які не підлягають оскарженню, то на них може бути подано заперечення під час підготовчого провадження в суді.
Керуючись ст. ст. 75, 80-81 КПК України, суд;-
У задоволенні заяви захисника адвоката ОСОБА_3 , про відвід слідчого судді Котелевського району Полтавської області ОСОБА_4 , у розгляді про відвід прокурора Котелевського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області по кримінальному провадженню за № 12020170210000012 внесеного до ЄРДР 08 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,- відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1