Провадження №2/359/1203/2020
Справа №359/11267/19
Іменем України
22 травня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рогозівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За час свого життя ОСОБА_4 заповіт не склав, тому після його смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 а також його дружина ОСОБА_1 . Діти спадкодавця відмовились від прийняття належної їм частки спадщини шляхом звернення до нотаріуса з відповідними заявами. Незважаючи на це, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок. Тому ОСОБА_1 просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Представник позивача Динник О.В . у судове засідання не з'явилась. Натомість подала до суду заяву, якою підтримала пред'явлений позов та просила суд його задовольнити, а розгляд цивільної справи здійснити за її відсутності.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду заяви, якими визнали пред'явлений позов у повному обсязі, не заперечували проти його задоволення, а розгляд справи просили здійснити за їхньої відсутності. (а.с.51,55).
Представник Рогозівської сільської ради Бориспільського району у судове засідання також не з'явився. Сільський голова Овсієнко І.П. направив до суду заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу без участі представника сільської ради та при вирішенні спору покладається на розсуд суду (а.с.47).
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що пред'явлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Це підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого на його ім'я, серії НОМЕР_1 (а.с.21).
За час свого життя ОСОБА_4 заповіт не склав, тому після його смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є його дружина ОСОБА_1 , а також діти: дочка ОСОБА_3 та сини ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.23) та копіями свідоцтва про народження, виданих на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.53,57).
У відповідності до ч.1, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подати заяву про прийняття спадщини.
З копії спадкової справи №337/2014, заведеної Бориспільською районною державною нотаріальною конторою, щодо майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини в межах встановленого шестимісячного строку (а.с.64). Таким чином, вона прийняла спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 .
В свою чергу, ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , діти спадкодавця, відмовились від прийняття спадщини, про що подали нотаріусу відповідні заяви (а.с.64 зворот, 65, 65 зворот).
Як вбачається з даних з облікової катки об'єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки та 2016-2020 роки житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_4 (а.с.10-14,15-20).
За змістом характеристики будинку, господарських будівель та споруд, згідно технічного паспорта житловий будинок в АДРЕСА_1 , побудований у 1976 році (а.с.25).
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 .
Відповідно до вказаних нормативних актів передбачалась державна реєстрація будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов'язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця - ОСОБА_4 виникло право власності на вказаний будинок.
У відповідності до положення ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З листа державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Черненко Н.Б. №1910/02-14 від 12 листопада 2019 року вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за номером АДРЕСА_1 . Оскільки, позивачем не надано оригіналу правовстановлюючого документа на зазначений житловий будинок (а.с.7).
Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , проте оформити своє право на спадщину не може у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.
Тому суд, вважає за допустиме визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташовується в АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.392, ч.1, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1273 ЦК України, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22 травня 2020 року.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський