вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
Справа № 356/188/20
№ провадження 2-а/356/8/20
25.05.20 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Харченко Ж. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського Сектору реагування патрульної поліції № 1 Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Дяченка Олексія Миколайовича про скасування постанови,
До Березанського міського суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського Сектору реагування патрульної поліції № 1 Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Дяченка Олексія Миколайовича про скасування постанови. Пред'явлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.03.2020 близько 15 години 20 хвилин останній їхав на власному автомобілі ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Згурівка-Усівка та був протиправно зупинений поліцейським Згурівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області, старшим сержантом поліції Дяченком Олексієм Миколайовичем за порушення п. 2.3 «в», 9.8 ПДР. Після цього поліцейський протизаконно почав проводити поверхневий огляд автомобіля, після чого вказав, що в автомобілі відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартуки і бризговики, що являється порушенням ПДР України, за наявності якого відповідно до п. 31.4.7 «є» ПДР експлуатація транспортного засобу заборонена. Пояснення позивача про те, що останній відстібнув ремінь безпеки та вимкнув ближнє світло фар після зупинки автомобіля, а також про те, що наявність грязезахисних фартуків та бризковиків не передбачена конструкцією транспортного засобу, не були взяті до уваги. Після цього поліцейським Дяченком О. М. було винесено постанову по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 764559 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 125, п. 5 ст. 121, ст. 121/36 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Разом з тим, вказану постанову винесено за дії, які позивач не вчиняв, а з її змісту неможливо зрозуміти, за яке саме порушення ПДР накладено штраф. Вказані дії вважає протиправними, а постанову - незаконною, вказуючи при цьому на невідповідність її змісту вимогам ст. 283, 285 КУпАП.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 31.03.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За правилами ч. 1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Копію ухвали про відкриття провадження від 31.03.2020 разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів в порядку, передбаченому ст.ст. 174, 251 КАС України, відповідачам вручено 04.04.2020 за адресою місця знаходження відповідачів, яке співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а також надіслано на електронну пошту в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 269 КАС України (а.с.14-16,18-20).
Клопотань сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також відзивів на позовну заяву до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2020 поліцейським СРПП № 1 Згурівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Дяченком Олексієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 764559 від 16.03.2020 за ст. 125, ч. 5 ст. 121, ст. 121/36 КУпАП, у відповідності до якої водій ОСОБА_1 в день складення постанови на 2-ому кілометрі автодороги Згурівка-Усівка Згурівського району керував автомобілем ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_1 , поза населеним пунктом, не ввімкнувши при цьому світло фар, не скориставшись паском безпеки, на автомобілі відсутні бризковики, чим порушив вимоги п.п. 9,8, 2.3 «в», 31.4.7 Правил дорожнього руху, та якою постановлено застосувати до правопорушника - позивача по справі - адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.6).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011 (далі - ПДР).
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.ч. 1-3, 5-6, 8, 10-11 ст. 121, а також ст. 125 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395 (далі - Інструкція від 07.11.2015 за № 1395).
Так, як визначено п. 4 розділу І Інструкції від 07.11.2015 за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП, зокрема, містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а також прийняте у справі рішення.
Так, ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Крім того, статтею 125 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 2.3 «в» ПДР водії для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язані на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Крім того, у відповідності з вимогами п. 9.8 ПДР, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
За змістом п. 31.4.7 «е» ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у випадку відсутності передбаченого конструкцією бамперу або заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризковиків.
За змістом статті 251 КУпАП, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів.
У Рекомендації № R (91) 1 Комітета Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції», одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративного органу.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Твердження відповідача в спірній постанові в частині щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121/36 КУпАП, суд розцінює як неконкретне, так як диспозиція статті 121 КУпАП складається з 11 частин, кожна з яких містить окремий склад адміністративного правопорушення з властивими лише йому суб'єктивною та об'єктивною сторонами, тому відсутність в постанові вказівки на відповідну частину статті, за якою особа притягується до відповідальності, не дає змоги встановити правову кваліфікацію правопорушення, вчинення якого ставиться у вину громадянину ОСОБА_1 , та, відповідно, робити висновок про винність особи у його вчиненні.
За таких обставин, посилання відповідача в спірній постанові на положення статті 36 КУпАП, норми якої передбачають правила накладення адміністративних стягнень як міри відповідальності в розумінні ст. 23 КУпАП при вчиненні особою кількох правопорушень, з огляду на неконкретність правової кваліфікації адміністративних правопорушень, у вчиненні яких позивача визнано винним, не може вважатись правовою підставою для визначення та накладення на позивача адміністративного штрафу у розмірі 340 грн.
Разом з тим, судом враховано, що відповідачі по справі - Згурівське ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області, а також поліцейський Дяченко О. М., відзиву не подали, тим самим знехтувавши своїми процесуальними правами щодо надання суду доказів та доведення правомірності прийнятого рішення у відповідності з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
В той же час, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи вказане, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення громадянином ОСОБА_1 вказаних в спірній постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 764559 від 16.03.2020 дій та/або бездіяльності, суду надано не було.
Сама ж по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення. Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» випливає, що спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, беручи до уваги межі заявлених позивачем позовних вимог та суть спору, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, дійшов до висновку те, що позовні вимоги є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, тому спірна постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 268-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 222, 245 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського Сектору реагування патрульної поліції № 1 Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Дяченка Олексія Миколайовича про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 764559 від 16.03.2020 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Суддя І. О. Капшученко