Справа № 289/109/20
Номер провадження 2/289/381/20
25.05.2020 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків від інфляції, трьох відсотків річних та пені,-
20.01.2020 позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача збитків інфляції, трьох відсотків річних та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.08.2016 з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто суму боргу за договором позики та судові витрати в розмірі 50510,20 грн.
02.02.2017 Радомишльським РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 53324224 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 50551,20 грн., однак, присуджену суму відповідач позивачеві не сплатив, в зв'язку з чим 06.04.2018 Радомишльським районним судом Житомирської області було прийняте рішення про стягнення з ОСОБА_2 збитки від інфляції, трьох відсотків річних та пені на користь позивача на загальну суму 15054,64 грн.
17.05.2018 Радомишльським РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 56412270 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15054,64 грн., однак, відповідач рішення суду не виконує, добровільно зазначені грошові кошти позивачеві не сплатив, в зв'язку з чим ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 інфляційні збитки та три відсотки річних, які утворилися за весь час невиконання зобов'язань по сплаті боргу на основну суму боргу станом на 31.11.2019 в розмірі 8732,72 грн. (інфляційні збитки - 5944,80 грн. + 3% річних - 2787,92 грн.), та з боргу за рішенням суду в сумі 2611,69 грн. (інфляційні збитки - 1770,35 грн. + 3% річних - 841,34 грн.), а також завдану моральну шкоду в грошовому еквіваленті 7000,00 грн., яку пояснює тим, що навмисні дії відповідача щодо ухилення від сплати боргу за весь час існування цього боргу - з 20.06.2016 і до теперішнього часу, призвели до морального страждання, що призвело до погіршення взаємовідносин з рідними та знайомими.
Всього позивач просить стягнути з відповідача 18344,42 грн. та 840,80 грн. судового збору, а всього 18344,42 грн.
Ухвалою від 10.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання без виклику сторін (а.с.26), копії ухвали направлено сторонам, а відповідачу разом із копією позову з додатком на 18 арк., яку позивач отримав 17.02.2020 (а.с.1), а конверт з направленою відповідачу кореспонденцією 19.02.2020 повернувся до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (а.с.29).
01.04.2020 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_2 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 17.04.2020 (а.с.34).
Станом на дату розгляду справи відзив від відповідача на адресу суду не надходив, клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так судом встановлено, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.08.2016 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг за договором позики в розмірі 50000,00 грн. та судові витрати в сумі 551,20 грн., а всього суму 50551,20 грн. Із тексту вказаного рішення вбачається, що термін повернення боргу, зазначений в розписці - 20.06.2016, отже, з цієї дати виникло зобов'язання повернути борг (а.с.8).
На виконання вказаного рішення суду 02.02.2017 Радомишльським РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 53324224 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 50551,20 грн. (а.с.9).
06.04.2018 заочним рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області було стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 спричинені останнім невиконанням рішення та несплатою боргу збитки від інфляції, трьох відсотків річних та судові витрати на загальну суму 15054,64 грн. (а.с.12-15).
17.05.2018 Радомишльським РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 56412270 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15054,64 грн.(а.с.16).
Вказане рішення пред'явлено до примусового виконання, однак, на даний час не виконано, що підтверджується повідомленням Радомишльського районного відділу ДВС від 28.04.2020 за № 18.15-30/3/2020/11698 про те, що у відділі дійсно перебувають на виконанні виконавчі провадження № 53324224 та № 56412273 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 50551,20 грн. та 15054,64 грн., до стягнення підлягають всі кошти, частково стягнень не проводилося (а.с.49).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Згідно статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми частини 2 статті 625 ЦК України визначають спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька. В будь-якому випадку боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 № 6-113цс14.
За змістом статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХП «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.
Тривале невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення суми боргу призвело до її збільшення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.
Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації наведено у додатку 1 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
Відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України № 62-97 від 03.04.97, для визначення індексу інфляції за любий період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період перемножити між собою.
Згідно з даними Держкомстату індекс інфляції у відсотках у зазначений позивачем період складав:
-у 2018 році: березень - 101,1%, квітень - 100,8%, травень - 100,0%, червень - 100,0%, липень - 99,3%, серпень - 100,0%, вересень - 101,9%, жовтень - 101,7%, листопад - 101,4%, грудень - 100,8%,;
-у 2019 році: січень - 101,0%, лютий - 100,5%, березень - 100,9%, квітень - 101,0%, травень - 100,7%, червень - 99,5%, липень - 99,4%, серпень - 99,7%, вересень - 100,7%, жовтень - 100,7%, листопад - 100,1%.
Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції:
101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 99,3 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х 100,7 х 99,5 х 99,4 х 99,7 х 100,7 х 100,7 х 100,1 = 111,76%
Суму інфляції розраховуємо за формулою: (Сума боргу х процент інфляції) - сума боргу.
Таким чином сума інфляції за період з березня 2018 по листопад 2019 року становить: за основним боргом (50551,00 грн. х 111,76%) - 50551,00 грн. = 5944,80 грн. + за судовим рішенням (15054,00 грн. х 111,76%) - 15054,00 грн. = 1770,35 грн.
Розмір трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу за даний період складає: 50551,00 грн. (сума основного боргу) х 3 х 671 (прострочених днів) : 365 : 100 = 2787,92 грн.
Розмір трьох процентів річних від простроченої суми боргу за судовим рішенням за даний період складає: 15054,00 грн. (сума основного боргу) х 3 х 680 (прострочених днів) : 365 : 100 = 841,37 грн.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 порушив грошове зобов'язання щодо повернення боргу, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованими і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в заявленому розмірі інфляційні втрати суми боргу в розмірі 7715,15 грн., три відсотки річних 3629,27 грн., а всього підлягає стягненню 11344,42 грн.
Вирішуючи вимоги про стягнення заявленої моральної шкоди в сумі 7000,00 грн., суд вважає за необхідне відмовити з підстав того, що нормами ЦК України не передбачено стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав позикодавця через невиконання позичальником договірних зобов'язань, у даному випадку у правовідносинах по невиконанню умов договору позики від 10.05.2016, укладеного між сторонами даного спору.
Стаття 611 ЦК України регламентує правові наслідки порушення зобов'язання, згідно положень якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналізуючи зміст ст. 611 ЦК України, можна стверджувати, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування зазначені в укладеному договорі.
Порушення договору як підстава для виникнення права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди може виявлятись як у невиконанні, так і в неналежному виконанні договірних зобов'язань.
Проте, якщо право на відшкодування моральної шкоди не встановлено законом чи договором, кредитор не має права заявляти такі вимоги до боржника.
Оскільки стаття 1050 ЦК України, яка встановлює наслідки порушення договору позичальником, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди, і таких наслідків не встановлено договором позики (розпискою відповідача), оскільки розписка не передбачає стягнення моральної шкоди у випадку неналежного виконання зобов'язань, тому підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 7000,00 грн. відсутні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір у сумі 519 грн. 96 коп.
Керуючись ст. 10-13, 76-83, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) про стягнення збитків від інфляції, трьох відсотків річних та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 11344,42 грн. та судові витрати у розмірі 519,96 грн., а всього 11864,38 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 38 коп.).
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. С. Сіренко