Справа № 279/279/20
Провадження 2/279/711/20
26 травня 2020 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого-судді Коваленко В.П.,
за участю секретаря Комарової О.В.
розглянувши в м. Коростені цивільну справу в спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням. В обгрунтування вимог посилається на те, що їй на підставі договору дарування від 27.11.2002 року належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначила, що в зазначеному житловому будинку зареєстрований її колишній чоловік - ОСОБА_2 відповідач по справі, який після розірвання шлюбу 30.10.2017 року, добровільно змінив своє місце проживання, та на даний час в будинку не проживає, однак добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажає. Зазначені обставини позбавляють її можливості оформити субсидію.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач не надала відзиву на вказаний позов.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується договором дарування від 27.11.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Коростенської міської нотаріальної контори Житомирської області Зіневичем С.С., зареєстровано в реєстрі за№1-2862.(а.с.8).
В даному житловому будинку є зареєстрованим відповідач по справі - колишній чоловік позивача ОСОБА_2 .
Будь-яких доказів на спростування цих актів відповідачем не подано.Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому згідно до ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст.405 ЦК України , члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а відповідно ч. 2 ст.405 цього Кодексу член сімї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.156 ЖК України члени сім"ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Суд, аналізуючи отримані докази та вказані норми законодавчих актів, приходить до висновку, що відповідач втратив право користування спірним житловим приміщенням, не проживаючи в ньому понад один рік, без поважних причин.
При цьому, суд враховує, що відповідач, продовжуючи бути зареєстрованим у спірному житловому приміщенні, фактично чинить перешкоди власнику цього приміщення, оскільки нарахування вартості житлово комунальних послуг здійснюється з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.
Таким чином, право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1статтею 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені при зверненні до суду з цим позовом витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 319, 383, 391, 405 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинку АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів .
Суддя: Коваленко В.П.