Справа №274/5301/19
Провадження № 2/0274/492/20
Іменем України
"26" травня 2020 р. м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Хуторної І.Ю.,
за участі секретаря судових засідань Поступайло Х.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
23.08.2019 Військова частина НОМЕР_1 Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернулася до суду із вказаним позовом. Просить стягнути з ОСОБА_2 в порядку регресу на користь військової частити 86910,60 грн завданої матеріальної шкоди.
Позов пред'явлено з тих підстав, що відповідач, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України під час несення служби 08.06.2018, керуючи автомобілем «Iveсo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював буксирування транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 допустив зіткнення з транспортним засобом «Renauit», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Володарського-Волинського районного суду Житомирської області від 05.07.2018 у справі № 276/603/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу «Iveсo» реєстраційний № НОМЕР_2 , не була застрахована.
ОСОБА_3 25 липня 2018 року звернувся до Моторного транспортного (страхового) бюро України із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 28.06.2018.
Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до платіжного доручення № 2885 від 22.10.2018 було сплачено на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені ним відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди у сумі 86910,60 грн. (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот десять грн. 60 коп.) за шкоду, що була завдана ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_3 під час дорожньої - транспортної пригоди, яка мала місце 08.06.2018.
У ОСОБА_2 виникла заборгованість за шкоду, завдану Військовій частині НОМЕР_1 під час виконання службових обов'язків, в сумі 86910,60 грн, яка добровільно не відшкодована.
Ухвалою від 03 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито спрощене провадження.
Ухвалою від 23 березня 2020 року у зв'язку із виходом у відставку судді ОСОБА_4 , внаслідок повторного автоматичного розподілу справи дану цивільну справу передано на розгляд судді Хуторній І.Ю.
У судовому засіданні встановлено, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП 08.06.2018 був військовослужбовцем за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Норму щодо віднесення військової служби до публічної закріплено також у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України.
За положеннями частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу проходження публічної служби.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Сторони не висловилися з питання закриття провадження у справі, представник позивача підтримав позов, відповідач пояснив, що наданий час він проходить службу у НОМЕР_5 .
Оскільки у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності військовослужбовця та така можливість передбачена лише в адміністративному процесі, суд вважає, що провадження у даній справі слід закрити та роз'яснити позивачеві, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції адміністративного судочинства, як такого, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків.
Керуючись ст.19 ч.1 п.2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.255 ч.1 п.1, 256 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - закрити.
Роз'яснити позивачеві, що він вправі з аналогічним позовом звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення, але не менше, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя: І.Ю. Хуторна