Справа № 274/3049/19 Провадження № 2/0274/356/20
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
25.05.20 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якого є ОСОБА_2 ,
до1) Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, представником якої є ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 ,
провизнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності,
У травні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.11.2020 р., яка ухвалою від 26.11.2029 р. була прийнята до розгляду, просить визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку та надвірних будівель, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав йому у власність належний на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2008 р., посвідченого державним нотаріусом Бердичівської держаної нотаріальної контори Ситник О.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1-3010, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,1 кв. м, загальною площею 69,0 кв. м, сарай Б, погріб В, а він - прийняв ці споруди у власність та сплатив за них 9 200,00 грн., визнати за ним право власності на вказаний будинок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 09.02.2012 р. було укладено договір купівлі-продажу зазначеного у попередньому абзаці майна, переший передав другому грошові кошти у розмірі 9 200,00 грн. та почав користуватись майном. Але договір нотаріально не оформлювали, оскільки земельна ділянка, на якій було розташовано майно, перебувала у процесі приватизації, після завершення якого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мали намір оформити договір купівлі-продажу будівель та земельної ділянки, на якій вони розташовані. Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем майна ОСОБА_5 є ОСОБА_4
Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області проти задоволення позову не заперечила.
ОСОБА_4 позов визнав.
Судом з'ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.06.2016 р. (а. с. 11).
ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про на спадщину за заповітом від 11.12.2008 р., посвідченому державним нотаріусом Бердичівської держаної нотаріальної контори Ситник О.Б., зареєстрованому в реєстрі за № 1-3010, був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,1 кв. м, загальною площею 69,0 кв. м, сараю Б, погрібу В (а. с. 9), що підтверджується витягом від 24.04.2012 р. про реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" (а. с. 12).
Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області у відзиві визнає ті обставини, на які ОСОБА_1 посилається як на підставі позову (укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_5 та проживання у будинку).
ОСОБА_4 , який, як випливає з матеріалів спадкової справи № 14/2016 р до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , є єдиним спадкоємцем останнього за заповітом, який прийняв спадщину, останню в частині житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , не оформив (а. с. 53 - 66), та, як зазначалось вище, позов визнав.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі наведеного Суд вважає, що 09.02.2012 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 у власність належний на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2008 р., посвідченого державним нотаріусом Бердичівської держаної нотаріальної контори Ситник О.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1-3010, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,1 кв. м, загальною площею 69,0 кв. м, сарай Б, погріб В, а ОСОБА_1 - прийняв ці споруди у власність та сплатив за них 9 200,00 грн.
Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Як вбачається з наведеного вище, вказаний договір купівлі-продажу не було нотаріально посвідчено, у даний час це зробити неможливо через смерть ОСОБА_5 .
Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як зазначалось раніше, виконання договору купівлі-продажу відбулось.
З урахуванням наведеного Суд вважає, що договір підлягає визнанню дійсним.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Оскільки договір купівлі-продажу не було укладено у письмовій формі, то це робить неможливим проведення на його підставі державної реєстрації права власності на майно, щодо якого його укладено, яка є обов'язковою згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України: право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За таких обставин ефективним способом захисту права ОСОБА_1 буде визнання за ним права власності на майно, щодо якого укладено договір, що відповідатиме статтям 328, 392 Цивільного кодексу України: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (Житомирська область, Бердичівський район, с. Швайківка, вул. Осівка, 1, код ЄДРПОУ 04345658), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку та надвірних будівель, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_1 належний на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2008 р., посвідченого державним нотаріусом Бердичівської держаної нотаріальної контори Ситник О.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1-3010, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,1 кв. м, загальною площею 69,0 кв. м, сарай Б, погріб В, а ОСОБА_1 - прийняв ці споруди у власність та сплатив за них 9 200,00 грн.
3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,1 кв. м, загальною площею 69,0 кв. м, та належні до нього сарай Б, погріб В.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут