Справа №167/190/20
Провадження №2/167/144/20
25.05.2020 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Сіліча І.І.
секретаря судових засідань - Ісакової Н.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рожище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
21.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 01 серпня 2015 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Протягом останнього року постійно між ними виникали сварки, які відбувалися в присутності дитини, що негативно впливає на її психічний стан, позивач неодноразово звертала увагу на це свого чоловіка, але відповідач ніяк не реагував на її зауваження. Сторони неодноразово намагалися зберегти сім'ю, налагодити відносини, однак не вдалося. На даний час проживають окремо, сімейних відносин не підтримують, вважає, що подальше спільне життя є неможливим. Разом з тим, малолітня дочка проживає з позивачем, знаходиться на її утриманні. Вказує, що на даний час не працює, дитині необхідно забезпечити належний рівень життя, який вона не в змозі забезпечити сама. Враховуючи викладене, просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 01 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рожищенського районного управління юстиції Волинської області за актовим записом №92, а також стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, після розірвання шлюбу просить відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », судові витрати залишити за нею.
До початку судового засідання позивачкою було подано до суду заяву з проханням розгляд справи здійснювати у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Від відповідача до початку судового розгляду надійшла заява, у якій він просить судове засідання проводити без його участі, заявлені вимоги визнає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 01 серпня 2015 року, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис №92, свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Від спільного подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини, що стверджується свідоцтвом про народження (а.с.9).
Малолітня дитина ОСОБА_5 з позивачем зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10, 13).
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки. Між ними постійно виникають сварки, які відбуваються в присутності малолітньої дитини і негативно впливають на її психічний стан. Сторони неодноразово намагалися зберегти сім'ю, налагодити відносини, однак не вдалося, шлюб існує формально.
За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.
Згідно ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
На вимогу позивача після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Відповідно до вимог ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Пунктом 2 ч.3 ст.115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, між сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні малолітньої дочки у зв'язку з чим в останніх існує спір з даного приводу.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що відповідає приписам ч.3 ст.181 СК України.
Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, будь-яких інших осіб на утриманні немає.
Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здорова, на диспансерному обліку в Рожищенській АЗПСМ №1 не знаходиться (а.с.15).
Будь-яких доказів іншого, сторонами надано не було, а судом в ході розгляду справи не здобуто.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та малолітньої дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на її утримання.
Частиною 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи з вищенаведеного, засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивач довела обґрунтованість своїх вимог щодо стягнення аліментів, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася 21.02.2020 року (а.с. 2), отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягає до задоволення у повному обсязі.
Суд також враховує положення ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України та вважає, що визнання відповідачем позову не порушує законні права та інтереси третіх осіб.
Згідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Крім того, згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 840,80 грн., слід залишити за позивачем згідно її клопотання.
На підставі ст.ст.24, 55, 56, 112, 180, 181, 182, 183 СК України, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 77-81, 141, 206, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м.Рожище, Волинської області та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с.Ольганівка, Рожищенського району, Волинської області, зареєстрований 01 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис №92 розірвати.
Після розірвання шлюбу відновити позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 21.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» строки подачі апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення в повному обсязі складено 25.05.2020 року.
СУДДЯ: І.І.Сіліч