Справа № 159/5301/19
Провадження № 2/159/80/20
22 травня 2020 року м. Ковель
Ковельський міськрайсуд Волинської обл.
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження (усного) в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Вказана вище позовна заява надійшла до суду 13.09.19 р.. Позов позивачем обгрунтований тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - генеральна угода) б/н від 30.11.16 р., відповідач отримав кредит у розмірі 7 047 грн, 27 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписання Генеральної угоди разом з запропонованими Умовами та правилами, Тарифами складають між сторонами кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві відповідача. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Покликаючись на положення ст. ст. 599, 526, 527, 530, 1 054 ЦК України, зазначає, що він свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Покликаючись на ч. 2 ст. 1 054, ч. 2 ст. 1 050, 509, 526 ЦК України, зазначає, що відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеним за станом на 21.08.19 р. заборгованість склала 22 143 грн, 36 коп., що складається з:
- 5 863 грн, 65 коп. - заборгованості за кредитом;
- 1 798 грн, 75 коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом;
- 6 801 грн, 66 коп. - заборгованості за пенею та комісією;
а також: штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 7 679 грн. 30 коп.. Зазначає, що на даний час заборгованість не погашена. Покликаючись на ст. ст. 509, ст. 526, ч. 2 ст. 1 054, ч. 2 ст. 1 050 ЦК України, п. 1.1.3.2.11 Умов та правил Банка, зазначає, що відповідач, не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь зазначену вище загальну суму боргу та судові витрати у справі.
Провадження у справі за ухвалою суду відкрито 07.10.19 р..
Копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів відповідачем отримано під розпис 11.11.19 р..
20.11.19 р. до суду надійшов відзив відповідача на позов, обґрунтований тим, що він позову не визнає. Отримані ним у суді матеріали позовної заяви не містять зазначених позивачем додатків, а саме: витягу з Тарифів (п. 4 додатку), копії Генугоди про реструктуризацію заборгованості (п. 6 додатку), копії кредитного договору (п. 5 додатку). Як доказ укладення між ним та АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору, позивач надав суду заяву, яку він підписував 22.02.06 р.. У розділі «Банківські послуги» цієї заяви зазначено, що йому видається кредитна картка «Універсальна», термін дії якої - до 02/09, кредитний ліміт - 500 грн базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору - 3% на місяць. У заяві зазначено, що він ознайомлений з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Однак він з ними не був ознайомлений. Кредитну картку «Універсальну» йому наполегливо рекомендували взяти працівники банку при отриманні зарплатної картки. Він карткою жодного разу не користувався, загубив її, і не намагався відновити. Жодних інших документів про умови кредитування він не підписував, коштів не отримував. Вважає, що карткою скористались інші особи. Умови та правила надання банківських послуг, що містяться у додатку до позовної заяви, затверджені 06.03.10 р., тому підписуючи заяву 22.02.06 р., він не міг бути з ними ознайомлений. Розрахунок заборгованості стосується договору, укладеного 30.11.16 р., якого він не підписував. Кредитною карткою у 2016 р. він не користувався. Розрахунок заборгованості не є тим документом, що підтверджує факти наявності або відсутності коштів на рахунку, проведення певних операцій та факту заборгованості, оскільки не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такий доказ не є належним і допустимим та не доводить факту наявності у нього боргу.
Копію відзиву на позовну заяву позивачем отримано під розпис 11.11.19 р..
За ухвалою від 02.12.19 р. суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження.
03.01.20 р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, подана 26.12.19 р., обґрунтована тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода) б/н від 30.11.16 р. відповідач отримав кредит у розмірі 7 047 грн, 27 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач помиляється щодо дійсних обставин справи. АТ КБ «ПриватБанк» та відповідач 30.11.16 р. уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг за кредитним договором № SАМDN22000005554469 від 02.02.06 р. Тобто 30.11.16 р. відповідач, маючи невиконані кредитні зобов'язання, за якими ним неодноразово було порушено строки та порядок погашення заборгованості, за власним бажанням звернувся до банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов'язань по вище вказаному кредитному договору. При укладанні Генеральної угоди повторно кредитні кошти не видаються, оскільки метою її укладання є реструктуризація заборгованості за кредитом та створення більш сприятливих умов для виконання кредитних зобов"язань. Предметом позову є розмір заборгованості за Генеральною угодою. Позивач надав суду докази наявності заборгованості за Генеральною угодою, а відповідач їх не спростував. За Генеральною угодою сторони погодили списання відповідачеві частини боргу та новий строк погашення заборгованості, а саме: з 30.11.16 р. по 30.11.17 р., розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунка та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі загальної суми заборгованості. Покликаючись на ст. ст. 626 - 629 ЦК України, зазначає, що з часу підписання Генеральної угоди відповідач з будь - якими претензіями до банку не звертався. За копією Генеральної угоди від 30.11.16 р., вбачається, що угода містить персональні дані, адресу проживання, та іншу додаткову інформацію, необхідну для отримання кредитної картки. Така інформація відповідачем заповнена особисто. З копії анкети - заяви вбачається, що відповідач згодний з тим, що Генеральна угода разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами кредитний договір; він ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Відповідачу у такі Генеральній угоді встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1, 083 % (13% на рік), вказано розміри штрафів тощо. Тобто сторонами при укладенні договору було обговорено усі істотні умови. Крім того вище зазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, що розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Покликаючись на ч. 1 ст. 207 ЦК України, зазначає, що надані ним докази є допустимими доказами. Покликаючись на ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що виписка з банківського рахунка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунка відповідача - баланс за станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований. Покликаючись на судову практику, ст. ст. 11, 3, 6, 204, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 640, ст. 599 ЦК України, зазначає, що відсутні докази погашення заборгованості за кредитним договором. Розрахунок заборгованості є документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, відображає стан нарахувань у певні періоди. Виписка з банківського рахунка містить інформацію про рух коштів відповідача - всі проведені операції, є первинним бухгалтерським документом. Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та виконання умов договору належним чином. Рядок з назвою "Штраф за прострочення за кредитом" у виписці з рахунка є фактичним нарахуванням пені. При погашенні кредитної заборгованості відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору. Він надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із наведеними вище Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до Наказу Банку СП - 2014 - 6 951 966 від 30.09.14 р. у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором реструктуризації банком нараховується пеня, розмір якої складає 4 % від суми заборгованості за кредитом. Покликаючись на ст. ст. 611, 550, 551 ЦК України, зазначає, що за п. 2.2. Генеральної угоди від 30.11.16 р., при порушенні позичальником термінів погашення заборгованості, зазначених у Генеральній угоді, УІП, більш, ніж на 31 день, з 32 дня порушення заборгованість вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 7 679 грн, 30 коп., тобто, ту суму штрафу, що і вказана у позовній заяві. Покликаючись на Керівні принципи для захисту інтересів споживачів (резолюція № 248), прийняті ООН 09.04.85 р., зазначає, що відповідачеві грошові кошти надавались у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, тобто, відповідач безпідставно покликається на споживчий характер кредитування. Ним надано: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинною на момент підписання Генеральної угоди; виписку по рахунку, що підтверджує погашення та сплату відсотків, тобто, вчинення відповідачем дій, що підтверджують усвідомлення останнім обов'язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Виписка, що, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Нацбанку України від 18.06.03 р. № 254, є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних за день операцій і призначається для видачі або відсилання клієнту. Відповідно до виписки по рахунку вбачається поповнення кредитного рахунку. Ці операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, сплату відповідачем відсотків за користування ним. Покликаючись на судову практику, ст. 526 ЦК України, просить його позов задовольнити у повному обсязі.
11.02.20 р. за ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.
Копію вказаної вище позовної заяви позивачем отримано під розпис 18.02.20 р..
28.02.20 р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, що подана 24.02.20 р..
За станом на 22.05.20 р. від відповідача заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву до суду не подано.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча позивач належно повідомлений. Про причини неявки свого представника суду не повідомив. Попередньо до суду подано заяву з проханням справу розглядати у відсутності представника позивача, де зазначено, що позивач позов підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив.
На думку суду розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з'явились.
Суд, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до повного задоволення.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Та обставина, що 02.02.06 р. між сторонами було укладено кредитний договір, стверджується копією заяви відповідача від 02.02.06 р. про отримання послуг банку (отримання кредитної картки), що містить підпис відповідача у розглядуваній справі. Текст такої заяви містить покликання на те, що відповідач ознайомлений та згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Та обставина, що 30.11.16 р. між сторонами було укладено Генеральну угоду про реструктизацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, стверджується копією такої угоди, що містить підпис позичальника - відповідача у розглядуваній справі. Текст угоди містить покликання на її укладення з метою створення для відповідача сприятливих умов для виконання кредитного договору від 02.02.06 р.№ SАМDN22000005554469. При укладанні Генеральної угоди сторони узгодили розмір заборгованості за Генеральною угодою; списання відповідачеві частини боргу та новий строк погашення заборгованості, а саме: з 30.11.16 р. по 30.11.17 р.; розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунка та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі загальної суми заборгованості.
Доказів того, що така угода між сторонами не укладалась та підпис на ній йому не належить, відповідач суду не надав.
Суд враховує, що Генеральна угода укладена сторонами саме з приводу виконання кредитного договору № SАМDN22000005554469, укладення якого у лютому 2006 р. відповідач не заперечує.
Як зазначено у ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено у ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час.
Із змісту ст. ст. 1 054, 1 055 ЦК України, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. ст. 549, 551 ЦК України, неустойка (пеня), що являє собою грошову суму, що встановлена договором, підлягає передачі боржником кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, може бути зменшений судом, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, що мають істотне значення.
На підтвердження існування вище вказаної суми заборгованості, позивачем подано до суду розрахунки загальної заборгованості, виписку по картрахунку, що відповідають погодженим сторонами умовам кредитного договору та зауважень у суду не викликають. Останній платіж позичальником було здійснено 24.01.17 р., що свідчить про часткове виконання сторонами умов кредитного договору і за Генеральною угодою.
Суд приймає до уваги, що на момент укладення договору, його сторін влаштовували умови договору та вони скористалися своїм правом свободи договорів.
Покликання відповідача на ту обставину, що на дату укладення Генеральної угоди йому не могла бути надана редакція Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку, що затверджена 06.03.10 р., на увагу не заслуговують.
Доводи позивача про використання відповідачем банківської картки у 2017 р., не спростовані допустимими та належними і достовірними доказами.
На час розгляду справи зобов'язання за договором відповідачем не виконані, а тому є підстави для задоволення позовних вимог.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, суд вважає, що такі, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 610, 549, 551, 526, 525, 530, 1 054, 1 055 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і. н. НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 "Д", код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_3 ) заборгованість, що виникла за станом на 21.08.19 р., в сумі 22 143 (двадцять дві тисячі сто сорок три) грн, 36 (тридцять шість) коп., з яких:
- 5 863 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн, 65 (шістдесят п'ять) коп. - заборгованості за кредитом;
- 1 798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн, 75 (сімдесят п'ять) коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом;
- 6 801 (шість тисяч вісімсот одна) грн, 66 (шістдесят шість) коп. - заборгованості за пенею та комісією;
а також: штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 7 679 (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн, 30 (тридцять) коп., а також - 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять один) грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Волинської області як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 49094, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 "Д", код ЄДРПОУ 14360570;
представник позивача - Чепіга Дмитро Олексійович, паспорт серії НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий органом - 1 262, прож. за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і. н. НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 .
Головуючий:І. М. Логвинюк
Повний текст рішення суду складено 26.05.20 р.