25 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/375/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити, -
У поданому позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно проведення службового розслідування за фактом спричинення тілесного ушкодження військовослужбовцю ОСОБА_1 , отриманого 26.01.2015р. під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування за фактом спричинення тілесного ушкодження військовослужбовцю ОСОБА_1 , отриманого 26.01.2015року під час проходження військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при виконанні службових обов'язків військової служби у зоні проведення АТО отримав тілесні ушкодження у вигляді вибухової травми голови, закритої черепно-мозкової травми, акутравму вух. Вказує, що 08.07.2019р. звернувся до військової частини НОМЕР_1 з проханням надати довідку про причини та обставини травми, однак не отримавши відповіді на вказану заяву, звернувся до суду з відповідним позовом. Зазначає, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. у справі №824/1231/19-а його позов задоволено повністю та зобов'язано відповідача надати довідку про причини та обставини поранення. На виконання рішення суду відповідачем надано довідку №1035 від 13.09.2019р. де вказано - “ ...обліковий документ (довідка про обставини травми - додаток 5) на старшого солдата запасу ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 не може надати, у зв'язку з відсутністю підтверджуючого запису за 26.01.2015р. про отримання травми, який повинен засвідчуватись (обліковуватись) в Журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 та відсутності матеріалів розслідування за фактом його травмування.
Позивач вважає, що за фактом звернення позивача у військової частини виник обов'язок провести службове розслідування щодо спричинення тілесних ушкоджень військовослужбовцем ОСОБА_3 у 2015 році. Разом з цим, позивач зазначає, що командиром не виконано такого обов'язку. Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача унеможливлює оформлення ним групи інвалідності у зв'язку з отриманням травми під час бойових дій, а довідка про обставини травми, яка може бути видана за наслідком розслідування, потрібна для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності.
Ухвалою суду від 16.03.2020р. відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи. Вказаною ухвалою, серед іншого відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Станом на дату розгляду даної справи відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.
За таких обставин, суд, у відповідності до вимог ч.6 ст.162 КАС України, вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , видане 05.03.2015р. (а.с.12).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2017р. №660 позивач в період з 15.09.2014р. по 06.10.2014р., з 03.12.2014р. по 17.03.2015р., з 26.09.2015р. по 04.02.2016р., з 24.02.2016р. по 10.08.2016р., брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.12).
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.04.2015р. №248, проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_3 06 квітня 2015 року та встановлено старшому солдату в/сл. за контрактом ОСОБА_1 «стан після перенесеної вибухової травми (26.01.2015р.): гострої закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з незначними клінічними проявами; акутравми вух (26.01.2015 р.), післятравматичного гострого двобічного кохлеарного невриту з тимчасовим функціональним розладом. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» (а.с.14).
08.07.2019р. позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання довідки про обставини травми, отриманої під час перебування на військовій службі з листопада 2013р. по серпень 2018р. Не отримавши відповіді, позивач звернувся до суду з позовом, зокрема, про визнання протиправною бездіяльності начальника військової частини НОМЕР_1 . Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. у справі №824/1231/19-а позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність начальника військової частини НОМЕР_1 в порушенні законодавства про звернення громадян та не надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 08.07.2019р. та зобов'язано начальника військової частини НОМЕР_1 надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 08.07.2019р. про надання довідки про причини та обставини поранення (а.с.8-11).
Також, з рішення суду у справі №824/1231/19-а слідує, що в період з 23.03.2015р. по 06.04.2015р., з 30.08.2016р. по 14.09.2016р., з 25.07.2017р. по 04.08.2017р. та з 24.07.2018р. по 02.08.2019р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Чернівецькому військовому госпіталі (В/Ч НОМЕР_3 ), що підтверджено виписками №1002, №2312, №2078.
На виконання рішення суду у справі №824/1231/19-а відповідачем направлено позивачу лист №1035 від 13.09.2019р., у якому вказано, зокрема, що обліковий документ (довідка про обставини травми - додаток 5) на старшого солдата запасу ОСОБА_4 , військова частина НОМЕР_1 не може надати, у зв'язку з відсутністю підтверджуючого запису за 26.01.2015р. про отримання травми, який повинен засвідчуватись (обліковуватись) в Журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 та відсутності матеріалів розслідування за фактом його травмування (а.с.13).
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нього, яка полягає у не призначенні за його зверненням службового розслідування, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992р. (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина 1 статті 1 Закону).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори (далі - військовослужбовці), професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військові частини) передбачено Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 06.02.2001р. №36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. року за №169/5360 (далі - Інструкція №36).
Відповідно до п.1.5 Інструкції №36 (в редакції, чинній на момент отримання травми позивачем) розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, що сталися під час виконання ним обов'язків військової служби, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень (заподіяних іншою особою), гострого професійного захворювання і гострого професійного* та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також випадки смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 2.1 Інструкції №36 визначено, що про кожний нещасний випадок очевидець (або сам потерпілий) повинен негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. Нещасний випадок, про який потерпілий з об'єктивних причин або за станом здоров'я не зміг своєчасно повідомити командування військової частини, та той випадок, від якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується на підставі рапорту потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, у порядку, встановленому пунктом 2 Інструкції.
Командир підрозділу (керівник робіт), який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний: терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби доставку до закладу охорони здоров'я; терміново повідомити по команді про нещасний випадок командира військової частини; до прибуття комісії з розслідування забезпечити збереження обстановки події, якщо це не викликає небезпеки для життя і здоров'я присутніх людей, вжити заходів щодо запобігання травмуванню інших осіб та недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася (п.2.2 Інструкції №36).
У відповідності до п.2.3 Інструкції №36 командир військової частини після отримання повідомлення про нещасний випадок зобов'язаний: у разі нещасного випадку з військовослужбовцем протягом однієї години передати повідомлення з використанням засобів зв'язку та протягом доби на паперовому носії (додаток 7) повідомити про нещасний випадок старшого командира (начальника) та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (з виконанням робіт, пожежею, аварією автотранспорту, гострим професійним захворюванням, отруєнням тощо), - відповідний військовий орган нагляду (за охороною праці, пожежний, безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічний тощо), а в передбачених чинним законодавством України випадках - і відповідного прокурора; сповістити у разі, якщо потерпілий військовослужбовець відряджений з іншої військової частини, її командира; наказом по військовій частині протягом доби призначити комісію з розслідування нещасних випадків (перелік нещасних випадків визначено в пункті 1.5 Інструкції) у складі голови комісії (одного із своїх заступників) та її членів - командира батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, фахівців відповідних служб (охорони праці, пожежної, автомобільної, медичної тощо); забезпечити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв'язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
Пунктом 2.5 Інструкції №36 передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом трьох робочих днів. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів (закони, статути, положення, правила, інструкції, настанови тощо), а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт (додаток 1 до Інструкції) у п'яти примірниках або шести, якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини, і передати його на затвердження командиру військової частини. Усі примірники акта (додаток 1 до Інструкції) підписуються головою комісії та всіма її членами.
За результатами розслідування нещасних випадків складається акт (додаток 1 до Інструкції). Нещасні випадки, на які складається акт про нещасний випадок, реєструються у журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків (додаток 2 до Інструкції) (п.1.6 Інструкції №36).
Тобто, в разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем командування частини зобов'язано провести розслідування та скласти відповідний акт, однак, таким діям передує повідомлення про такий нещасний випадок у встановленому Інструкцією №36 порядку.
З матеріалів справи слідує, що службове розслідування щодо позивача відразу після отримання ним тілесних ушкоджень не було проведено. Водночас, обсяг повідомлених позивачем обставин, що в межах позову підлягають оцінці на предмет допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не призначення службового розслідування, не дають можливість перевірити чи повідомлено про нещасний випадок командування військової частини належним чином, чи звертався згодом сам позивач із відповідним рапортом.
Згідно з п.3 розділу ІІ Інструкції №36 (в редакції, чинній від 13.02.2018р.) нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Позивач у поданому позові вказує, що за фактом звернення позивача у військової частини виник обов'язок провести службове розслідування щодо спричинення йому тілесних ушкоджень у 2015 році. Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять рапорту, з яким позивач би звертався до відповідача щодо проведення службового розслідування про отримання ним травми у 2015 році.
Натомість, з матеріалів справи слідує, що позивач 08.07.2019р. звернувся до відповідача із заявою про видачу йому довідки про обставини травми.
Так, пунктом 18 Інструкції №36 за результатами розслідування командир військової частини видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, ім'я, по батькові та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин тощо; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому; вжиті заходи дисциплінарного впливу щодо осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.
Тобто, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано відповіді на його заяву, позивач звернувся до суду. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. у справі №824/1231/19-а відповідача зобов'язано надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 08.07.2019р. про надання довідки про причини та обставини поранення.
.В свою чергу, на виконання рішення суду відповідачем надано таку відповідь, у якій повідомлено позивачу, що довідка про обставини травми на нього не може бути надана у зв'язку з відсутністю підтверджуючого запису за 26.01.2015р. про отримання травми, який повинен засвідчуватись (обліковуватись) в Журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 та відсутності матеріалів розслідування за фактом його травмування.
Таким чином, з наведеного слідує, що у відповідача не було правових підстав для проведення службового розслідування щодо спричинених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у 2015 році на підставі звернення позивача від 08.07.2020р. Водночас, судом встановлено, що з відповідним рапортом щодо розслідування нещасного випадку, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, як визначено у п.3 розділу ІІ Інструкції №36, позивач не звертався. Відтак, суд приходить до висновку про те, що відповідачем у даному випадку не було допущено протиправної бездіяльності щодо позивача.
Крім того, суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на приписи Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України від 15.03.2004 №82, яка була чинна на момент отримання ним тілесних ушкоджень. Однак, положення даного нормативно-правового акту визначають підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку). Отже, приписи Інструкції №82 не поширюються на спірні правовідносини.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В ході судового розгляду справи доводи позивача, наведені у позові на обґрунтування заявлених вимог не знайшли свого підтвердження. При цьому суд, встановлюючи фактичні обставини справи, не встановив допущення з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо позивача яка полягає у не проведенні за зверненням позивача службового розслідування.
Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а витрат інших осіб, які їх понесли у справі немає, що не суперечить ч.5 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Суддя В.О. Кушнір