26 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/221/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
04.05.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (заявник) про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України на виконання рішення суду, в якому просила:
визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформленого у пункті 6 протоколу від 03.04.2020 року №57 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі №824/221/19-а, яке набрало законної сили 15.01.2020 року.
В обґрунтування поданої зави заявник зазначила, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду №824/221/19-а від 08.10.2019 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене у п. 6 протоколу від 03.04.2020 року №57 про скасування попереднього рішення та повернення документів на доопрацювання з причини відсутності в поданих документах копії витягу з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Заявник вважає, що рішення Міністерства оборони України від 03.04.2020 року про повернення документів на доопрацювання є протиправним, свідомо направленим на невиконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року у справі №824/221/19-а, що грубо порушує її право на отримання одноразової допомоги, яке підтверджено цим рішенням суду.
Заявник вказував, що враховуючи той факт, що відповідач скористався своїм правом, за результатом здійсненого 25.01.2019 року розгляду заяви по суті прийняти рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, у комісії залишився єдиний варіант поведінки станом на 25.01.2019 року, а саме прийняти рішення про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у визначеному судом розмірі.
Підсумовуючи зазначене, заявник вважає, що прийняття Міністерством оборони України рішення про повернення документів на доопрацювання свідчить про невиконання Міністерством оборони України рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі №824/221/19-а, що є підставою для звернення до суду з відповідною заявою в порядку, встановленому ст. 383 КАС України, у справі № 824/221/19-а.
12.05.2020 року від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення з приводу заяви заявника про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень.
Так, Міністерство оборони України зазначає, що зі змісту рішення оформленого протоколом комісії від 03.04.2020 року №57 вбачається, що воно прийнято на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року у даній справі та цим рішенням МО України скасувало п. 5 свого ж протоколу від 25.01.2019 року №6.
Таким чином, Міністерство оборони України вважає, що ним належним чином виконано рішення суду, а саме скасовано визнане судом протиправне рішення, прийнято нове рішення в межах свої повноважень.
Також Міністерство оборони України зауважило, що рішенням суду не було зобов'язано відповідача саме призначити і виплачувати допомогу. У свою чергу заявник намагається змінити рішення суду, яке набрало законної сили, щодо зобов'язання призначити й виплатити ОГД у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року, хоча така позовна вимога судом не була задоволена. При цьому, фактична відмова у задоволенні позову в цій частині позивачем не оскаржувалась в апеляційному порядку.
Міністерство оборони України при прийнятті рішення від 03.04.2020 року №57 не ставило під сумнів рішення суду, а розглянуло питання по суті, досліджуючи, в тому числі порядок реалізації права на ОГД, визначеного положеннями чинного законодавства.
З урахуванням того, що відповідачем у справі виконано судове рішення у визначений його резолютивною частиною спосіб, а рішення від 03.04.2020 року №57 повернуто на доопрацювання з причин неподання всіх документів самого позивачкою, вбачається наявність нового спору між сторонами.
Правомірність цього рішення може бути предметом нового судового розгляду на загальних підставах.
Ухвалою суду від 06.05.2020 року прийнято до розгляду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В період з 12.05.2020 року по 25.05.2020 року головуючий суддя перебував у відпустці.
Розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, 18.10.2018 року позивач звернулась до Чернівецького обласного військового комісара із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 . До заяви позивачем додано: копію свідоцтва про смерть чоловіка; копію висновку ВЛК про причинний зв'язок смерті; копію лікарського свідоцтва про смерть; копію довідки ЖРЕП-4 м. Чернівці про склад сім'ї; копію свідоцтва про шлюб; копії свідоцтв про народження дітей; копії свідоцтв про шлюб дітей; копію свідоцтва про народження військовослужбовця; копію свідоцтв про смерть батьків; копії сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по-батькові і останнє місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду (а.с. 23).
Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем. Відмова комісії оформлена пунктом п'ятим протоколу №6 від 25.01.2019 року (а.с. 25).
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року №824/221/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, вирішено:
визнати протиправним та скасувати п. 5 протоколу №6 від 25.01.2019 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України в частині відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ;
зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення з питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року у зв'язку із смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причиною смерті якого стало захворювання, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби;
в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 163-167, 200-202).
Відповідно до п. 6 протоколу засідання комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.04.2020 року №57, на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року №824/221/19-а та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року, комісія прийняла таке рішення:
скасувати пункт 5 протоколу засідання комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.01.2019 року №6;
відповідно до пункту №13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, повернути на доопрацювання документи дружини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (Чернівецький ОВК) внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 06.10.2017 року).
Частиною третьою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного дня загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
В поданих документах відсутня копія витягу з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу), як це передбачено пунктом 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (а.с. 15 т. 2).
10.03.2020 року заявнику на підставі його заяви від 07.02.2020 року видано виконавчий лист №824/221/19-а з примусового виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року №824/221/19-а (а.с. 11 т. 2).
15.04.2020 року заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 12 т. 2).
Не погоджуючись з рішенням Міністерства оборони України, оформленим у пункті 6 протоколу від 03.04.2020 року №57 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, заявник звернувся до суду з даною заявою.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Тобто, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року №824/221/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року, зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року у зв'язку із смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причиною смерті якого стало захворювання, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби.
Зазначеним рішенням встановлено, що заявник набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України №975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року у зв'язку із смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причиною смерті якого стало захворювання, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби, а також те, що позивач надав усі належні документи до уповноваженого органу Міністерства оборони та безпосередньо до самого відповідача - розпорядника бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності. Вказане рішення набрало законної сили 15.01.2020 року.
Разом з тим, на виконання рішення суду у справі №824/221/19 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яким відповідно до п. №13 Порядку №975, повернуто на доопрацювання документи дружини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. В поданих документах відсутня копія витягу з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу), як це передбачено п. 10 Порядку №975.
Однак, Міністерство оборони України не врахувало, що викладені у пункті 6 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.04.2020 року №57 підстави для направлення заяви про призначення заявнику одноразової грошової допомоги на доопрацювання вже були спростовані судовим рішенням у справі №824/221/19-а про здійснення контролю виконання якого просить позивач у своїй заяві.
Суд звертає увагу на те, що резолютивній частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року №824/221/19-а зазначено про обов'язок Міністерства оборони України прийняти рішення з питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року у зв'язку із смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причиною смерті якого стало захворювання, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби.
При цьому, у мотивувальній частині цього рішення суд зазначив, що приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, суд вважає необхідним здійснити такий захист, допустивши обмежене втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, шляхом зобов'язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов'язків, а саме: зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення з питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року у зв'язку із смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причиною смерті якого стало захворювання, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зважаючи на вказані обставини, суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
Водночас, зміст оформленого пунктом 6 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.04.2020 року №57 свідчить про те, що Міністерством оборони України не були враховані висновки суду, адже судом не встановлено, що заявник не надав усі належні документи до уповноваженого органу Міністерства оборони України та безпосередньо до самого відповідача - розпорядника бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності. При цьому, вказані обставини не були покладені в основу п. 5 протоколу №6 від 25.01.2019 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України в частині відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яке було предметом судового розгляду у справі №824/221/19-а.
Таким чином, з огляду на правовий статус Міністерства оборони України як суб'єкта владних повноважень по відношенню до заявника, як громадянина України, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви, оскільки оформлене пунктом 6 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.04.2020 року №57 рішення прийнято всупереч рішення суду, яке набрало законної сили, адже не враховує викладені у такому судовому рішенні висновки.
Таким чином, дії Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині прийняття рішення про направлення заяви на доопрацювання без урахування висновків суду суперечать п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Крім того, суд зазначає, згідно зі ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Проте, зважаючи на те, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року №824/221/19-а, яке набрало законної сили 15.01.2020 року, скеровано позивачем до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно заяви про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що на момент винесення даної ували відсутні підстави для постановлення ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України на виконання рішення суду, - задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформленого у пункті 6 протоколу від 03.04.2020 року №57 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі №824/221/19-а, яке набрало законної сили 15.01.2020 року.
3. Копію ухвали направити сторонам.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш