26 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/450/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Чернівецькій області), в якому просить визнати протиправною, незаконною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 26.02.2019 року № Ф-2329-56 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 18276,72 грн.
1.2. Ухвалою суду від 02.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 02.04.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; зупинено стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 18276,72 грн. за вимогою Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-2329-5626.02.2019 року, на підставі якої постановою Першого відділу Державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 11.10.2019 року відкрито виконавче провадження №60253754 - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. 26.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2329-56, якою позивачу нараховано недоїмку по єдиному соціальному внеску у розмірі 18276,72 грн.
2.2. Зазначена вимога сформована відповідачем на підставі того, що згідно реєстраційних даних контролюючого органу ОСОБА_2 з 28.03.2003 року по 14.11.2019 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець. За таких підстав, на переконання відповідача, позивач була зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період 2017-2019 років.
2.3. З даною вимогою відповідача позивач не згідна повністю та вважає, що вона підлягає скасуванню.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
3.1. На думку представника позивача вимога про оплату боргу (недоїмки) від 26.02.2019 року № Ф-2329-56 підлягає скасуванню виходячи з наступного.
3.2. Зокрема, у позовній заяві представник позивача вказує, що позивач працевлаштована у КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» на посаді заступника директора з виховної роботи, відтак за неї було сплачено 22% єдиного соціального внеску за 2017-2019 роки, що підтверджується відповідними довідками про доходи. Крім того вказує, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.
3.3. Відтак, представник позивача зазначає, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. В період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою, оскільки перебувала у трудових відносинах з підприємством, котре сплачувало внесок з її заробітної плати. При цьому, ОСОБА_1 не подавала звітність, Головне управління ДФС у Чернівецькій області чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались та не надавались до Головного управління ДФС у Чернівецькій області бухгалтерські та інші документи.
3.4. Отже, ОСОБА_1 , хоч і була зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте являлася найманим працівником, а тому була застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї був роботодавець. Внаслідок цього мета збору єдиного соціального внеску була досягнута за рахунок сплати єдиного соціального внеску роботодавцем, а тому вимога про сплату єдиного соціального внеску ОСОБА_1 є такою, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
3.5. При цьому, представник позивач вказує, що вимога Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 26.02.2019 року № Ф-2329-56 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 18276,72 грн. є неузгодженою, оскільки Головне управління ДФС у Чернівецькій області не надсилало дану вимогу на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 . Чернівці АДРЕСА_2 . Таким чином, відповідач порушив порядок подачі виконавчого документа на виконання до органів Державної виконавчої служби.
Аргументи відповідача
3.6. 22.04.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача заперечує щодо задоволення позову.
3.7. Так, зазначає, що відповідно до даних АІС «Податковий блок» , а також інформації, відображеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність лише 14.12.2019 року. Отже, у період, за який ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок (2017-2019 роки), позивач перебувала у статусі фізичної особи-підприємця, а від так зобов'язана була сплачувати єдиний внесок.
3.8. Таким чином, Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області надіслано вимогу області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску, де визначено суму внеску за 2017-2019 роки, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
3.9. В обґрунтування зазначеного вказує, що з 01.01.2017 року набрали чинності зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, згідно яких законодавець право платника єдиного соціального внеску щодо його сплати у разі відсутності доходу за квартальний період перетворив в обов'язок.
3.10. Водночас, контролюючий орган не погоджується із твердженням позивача, що оскаржувана вимога йому не надсилалася, оскільки позивачем самостійно надано копію листа про направлення податкової вимоги, де зазначена його адреса.
3.11. Таким чином, представник відповідача стверджує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2019 року № Ф-2329-56 є законною, прийнятою контролюючим органом в межах наданих повноважень і покладених законом обов'язків
IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань, окрім заяви про забезпечення позову, від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Згідно ідентифікаційних даних з АІС “Податковий блок”, ОСОБА_1 з 28.03.2003 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. 14.11.2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 55-56).
Отже, в період з 28.03.2003 року по 14.11.2019 року позивач мала статус фізичної особи-підприємця.
5.2. Разом з цим, на підставі довідок про заробітну плату ОСОБА_1 №02, №03 та № НОМЕР_1 , виданими КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей», а також довідки №01-13/170 від 05.03.2020 року, виданою КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» судом встановлено, що ОСОБА_1 у період січень-серпень 2017 року була працевлаштована у КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», а з вересня 2017 року працевлаштована у КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей». При цьому, згідно вказаних довідок, КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» та КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» в розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 щодо сум вирахувань за 2017-2019 роки єдиного соціального внеску зазначено наступне:
- згідно довідки №№01-13/170 від 05.03.2020 року, виданою КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», - із заробітної плати ОСОБА_1 за період січень-серпень 2017 року сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 11004,05 грн.(а.с. 12);
- згідно довідки №02, виданою КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей», - із заробітної плати ОСОБА_1 за період вересень-грудень 2017 року сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 10736,01 грн.(а.с. 14);
- згідно довідки №03, виданою КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей», - із заробітної плати ОСОБА_1 за 2018 рік сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 37549,07 грн. (а.с. 15);
- згідно довідки №04, виданою КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей», - із заробітної плати ОСОБА_1 за 2019 рік сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 50091,23 грн. (а.с. 13).
5.3. Однак, відповідно до наданої контролюючим органом інтегрованої картки ОСОБА_1 , за позивачем станом на кінець 2018 року рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 18276,72 грн. Вказане також підтверджується наданим відповідачем розрахунком заборгованості по ОСОБА_1 (а.с. 53, 57-58).
5.4. 26.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-2329-56, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 18276,72 грн. (а.с. 19). Вказану вимогу направлено позивачу із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу: АДРЕСА_3 (а.с. 21). Однак, згідно довідки Укрпошти, відправлення не було вручено з причин «за закінченням терміну зберігання». При цьому, на корінці вимоги про сплату боргу (недоїмки) даних про вручення оскаржуваної вимоги позивачу не зазначено. (а.с. 21, 59).
5.5. 11.10.2019 року Першим відділом державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління у Чернівецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60253754 щодо примусового виконання вимоги № Ф-2329-56. Окрім цього, вказаною постановою з позивача стягується виконавчий збір у розмірі 1827,67 грн. (а.с. 18).
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є вимога Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 26.02.2019 року № Ф-2329-56 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 18276,72 грн., а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.
6.2. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
6.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
6.4. Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).
6.5. Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов'язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.
6.6. Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
6.7. Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
6.8. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).
6.9. У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
6.10. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, наведених у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, слідує, що вона, будучи фізичною особою-підприємцем, у вказаний період була платником єдиного соціального внеску.
6.11. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, серед яких обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).
6.12. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов'язки поширювалися і на позивача.
6.13. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції зі змінами внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року № 1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
6.14. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
6.15. Приписами частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).
6.16. Під мінімальним страховим внеском Закон №2464-VI розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону №2464-VI).
6.17. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
6.18. Із врахування зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 року - 3200,00 грн.) складав 3200 грн. х22%=704,00 грн./міс.; мінімальний страховий внесок у 2018 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року - 3723,00 грн.) складав 3723 грн.х22%=819,06 грн./міс.; мінімальний страховий внесок у 2019 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року - 4173,00 грн.) складав 4173 грн.х22%=918,06 грн./міс.
6.19. Таким чином, оскаржуваною вимогою визначено, що позивачу належить сплатити наявну за ним заборгованість по єдиному соціальному внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс) та за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 міс.), разом - 18276,72 грн.
6.20. Однак, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період січень-серпень 2017 року була працевлаштована у КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», а з вересня 2017 року працевлаштована у КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей». При цьому, як зазначено вище саме в цей період (2017-2018 роки) їй, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
6.21. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 04.12. 2019 року у справі №440/2149/19 та не вбачає підстав для відступлення від неї.
6.22. Так Верховний Суд (далі - Суд) у вказаній вище постанові дійшов наступних висновків:
«Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону Законом № 2464-VI з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, Суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».
6.23. Суд зазначає, що позивач з початку 2017 року офіційно працевлаштована, а відтак на підставі довідок про заробітну плату ОСОБА_1 №02, №03 та № НОМЕР_1 , виданими КЗ ЗОШ-інтернат «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей», а також довідки №01-13/170 від 05.03.2020 року, виданою КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», судом встановлено, що із заробітної плати ОСОБА_1 роботодавцями сплачувався єдиний соціальний внесок, а саме: за період січень-серпень 2017 року сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 11004,05 грн.; за період вересень-грудень 2017 року сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 10736,01 грн.; за 2018 рік сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 37549,07 грн.; за 2019 рік сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 50091,23 грн.
6.24. Враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач будучи працевлаштованою як найманий працівник, набула статусу застрахованої особи, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
6.25. З аналізу вищезазначених довідок про заробітну плату ОСОБА_1 видно, що роботодавцями із заробітної плати позивача сплачено єдиний соціальний внесок у більшому розмірі ніж визначений оскаржуваною вимогою.
6.26. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2019 року № Ф-2329-56 в сумі 18276,72 грн., видана Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем вимоги, натомість останньою доведено суду її протиправність, а тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
7.3. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін по справі, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
8.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № МР_АВ270897REA_13122468 від 25.03.2020 року (а.с. 8).
8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 840 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 26.02.2019 року № Ф-2329-56 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в розмірі 18276,72 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції № МР_АВ270897REA_13122468 від 25.03.2020 року судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 20 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 43143196).
Суддя О.В. Анісімов