Справа № 500/663/20
21 травня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача Бочана І.П.,
представника відповідача Смика А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зауважень до записів та відтисків печаток у трудовій книжці ОСОБА_1 та незарахування зазначених відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 до страхового стажу при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , а саме:
період навчання в Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978;
період перебування на загальній системі оподаткування з 03.06.1993 по 31.03.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.07.2004 по 11.01.2017, з 12.09.2017 по 11.11.2019;
період перебування на спрощеній системі обліку та звітності з 01.04.2000 по 31.12.2001, з 01.04.2003 по 30.06.2004.
Позов обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 та окремих періодів здійснення підприємницької діяльності через відсутність сплати страхових внесків. При цьому у спірних періодах позивач здійснював підприємницьку діяльність і на загальній системі оподаткування, і на спрощеній системі оподаткування, при цьому докази щодо задекларованих доходів та сплати внесків відсутні як в нього так і в податкового органу.
Ухвалою суду від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 02.04.2020 о 11.30 год.
01.04.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні (а.с.26-32). Зазначає, що страховий стаж позивача становить 16 років 11 місяців 2 дні. До страхового стажу не зараховано період навчання з (01.09.1976 по 25.07.1978), оскільки в трудовій книжці не вказано дату видачі атестату, також не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності згідно з обраною загальною системою оподаткування з 03.06.1993 по 31.03.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, оскільки відповідно до довідки №12287-05-03 від 19.12.2019 надати інформацію про сплату страхових внесків немає можливості. Зазначає, що умовою для зарахування до стажу роботи періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності є сплата страхових внесів.
Ухвалою суду від 02.04.2020 розгляд справи відкладено до 09.30 год 29.04.2020, в учасників справи витребувано докази сплати страхових внесків, єдиного внеску у спірний період ОСОБА_1 , відомості з Реєстру застрахованих осіб (даних персоніфікованого обліку) щодо ОСОБА_1 , витяги з Книг обліку надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, за 1996-2000 роки в частині відомостей про позивача.
Ухвалою суду від 29.04.2020 розгляд справи відкладено до 09.30 год 21.05.2020, в учасників справи витребувано докази сплати страхових внесків, єдиного внеску у спірний період ОСОБА_1 , відомості щодо сплати підприємцем ОСОБА_1 страхових внесків у період 1993-1995 років, у тому числі згідно з відомостями Книг обліку надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю.
У судовому засіданні 21.05.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні 21.05.2020 представник відповідача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у відзиві на позов, просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
27.12.2019 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.33).
Відповідно до розписки-повідомлення разом із заявою про призначення пенсії позивачем було подано: паспорт; трудову книжку; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; військовий квиток; довідку з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за 1988-1990, 1990-1994 роки (а.с.35).
Розглянувши заяву позивача від 27.12.2019, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 28.12.2019 № 2167/03-16 надано відповідь такого змісту: «Згідно з представленими документами Ваш страховий стаж становить 16 років 11 місяців 2 дні. Даний стаж буде враховано у розрахунок пенсії за умови належного ведення записів у трудовій книжці та чітких відображень печаток. До страхового стажу не зараховано наступні періоди: навчання з 01.09.1976 по 25.07.1978, оскільки у трудовій книжці не вказано дату видачі атестату; періоди ведення підприємницької діяльності згідно обраної загальної системи оподаткування з 03.06.1993 по 31.03.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, оскільки відповідно до довідки №12287/05-03 від 19.12.2019 надати інформацію про сплату страхових внесків немає можливості. Після подання уточнюючої довідки з навчального закладу, період навчання буде зарахований до страхового стажу» (а.с.8).
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , наданого органом Пенсійного фонду України, вбачається, що період навчання з 01.09.1976 по 25.07.1978 не зарахований до страхового стажу. За період з 01.07.1993 по 31.12.2018 є відомості про зарахування стажу з 01.04.2000 по 31.12.2001 та з 01.04.2003 по 31.12.2003, коли позивач здійснював підприємницьку діяльність та перебував на спрощеній системі оподаткування, та період з 01.09.2017 по 31.12.2018, коли позивач здійснював підприємницьку діяльність та перебував на загальній системі оподаткування та є відомості у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків за період з 01.09.2017 по 31.12.2018 (а.с.34, 36).
Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не зарахувало до страхового стажу
період навчання в Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978;
період перебування на загальній системі оподаткування з 03.06.1993 по 31.03.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.07.2004 по 11.01.2017, з 12.09.2017 по 11.11.2019;
період перебування на спрощеній системі обліку та звітності з 01.04.2000 по 31.12.2001, з 01.04.2003 по 30.06.2004, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV чоловіки набувають право на пенсію за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; <…>
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі <…>.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання та здійснення підприємницької діяльності і визначив для цього певні умови та порядок.
Суд надає оцінку кожній з вимог про зарахування певних періодів (навчання та здійснення підприємницької діяльності) окремо.
Щодо підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1976 по 25.07.1978, то суд враховує таке.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Отже, період навчання у професійно-технічному училищі підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
У цій справі спірним є період навчання позивача з 01.09.1976 по 25.07.1978 у Кам'янець-Подільському професійно-технічному училищі №5, який відповідач не зарахував через відсутність у трудовій книжці дати видачі атестату.
Відповідно до пункту 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 для студентів, <…>, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати (пункт 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. цієї Інструкції.
У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 , дата видачі 17.08.1978, є записи №1-№2 про навчання у Кам'янець-Подільському професійно-технічному училищі №5 у період з 01.09.1976 по 25.07.1978 (а.с.3). Запис містить посилання на атестат № НОМЕР_2 .
Запис про навчання є першим записом у трудовій книжці, з цього слідує, що ОСОБА_1 , будучи студентом, трудової книжки не мав, а тому такі записи зроблені за першим місцем роботи.
На підтвердження навчання у училищі позивачем надано суду належним чином засвідчену копію атестата №6760, виданого ОСОБА_1 25.07.1978 Кам'янець-Подільським професійно-технічним училищем №5, в якому зазначено період навчання з 01.09.1976 по 25.07.1978 (а.с.7). Оригінал атестату оглянуто у судовому засіданні.
Разом з тим, у суду відсутні відомості про те, що позивач надавав при поданні заяви до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії атестат №6760, виданий 25.07.1978 Кам'янець-Подільським професійно-технічним училищем №5, у переліку документів, наведених у розписці-повідомленні, які подавалися разом із заявою про призначення пенсії, такий документ відсутній.
У розумінні пункту 8 Порядку №637 атестат професійного навчально-виховного закладу є належним і достатнім доказом на підтвердження періоду навчання особи та підставою для зарахування періоду навчання до стажу роботи.
Відтак, період навчання ОСОБА_1 у Кам'янець-Подільському професійно-технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978 належить зарахувати до його страхового стажу.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області «щодо зауважень до записів та відтисків печаток у трудовій книжці ОСОБА_1 та незарахування зазначених відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу - періоду навчання в Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978», то суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині «щодо зауважень до записів та відтисків печаток у трудовій книжці ОСОБА_1 » по періоду навчання в Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978, оскільки зауважень до печаток не було, такі вимоги є надуманими, а стосовно зауважень до записів трудової книжки, то вони в дійсності не відповідали вимогам пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки запис про навчання позивача, внесений до його трудової книжки за місцем роботи не містив посилання на дату відповідного документу.
При цьому відсутність у трудовій книжці дати видачі атестата, при наявності самого атестата, який відповідач з огляду положення Порядку №637 та повноваження мав би запросити у позивача, є формальною підставою, за якою відповідач відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу. Відповідач протиправно вимагав надання уточнюючої довідки з навчального закладу, після чого період навчання міг бути зарахованих до страхового стажу. Атестат навчального закладу у розумінні Порядку №637 є належним і достатнім доказом на підтвердження періоду навчання особи.
Таким чином, підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978, та похідна від неї позовна вимога про зобов'язання зарахувати цей період до страхового стажу при призначенні пенсії.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів, у яких ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, то суд звертає увагу, що окремі з них зараховані органом пенсійного фонду (проте позивач ставить вимогу їх зарахувати) відповідно до розрахунку з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (а.с. 34), а саме:
з 01.04.2000 по 31.12.2001,
з 01.04.2003 по 31.12.2003, коли позивач як підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування,
з 01.09.2017 по 31.12.2018, коли позивач як підприємець перебував на загальній системі оподаткування та сплачував страхові внески, що підтверджується даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків за цей період (а.с.36).
З тих підстав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.04.2000 по 31.12.2001, з 01.04.2003 по 31.12.2003 (підприємець/спрощена система оподаткування), з 01.09.2017 по 31.12.2018 (підприємець/загальна система оподаткування/сплата внесків), в задоволенні позовних вимоги в цій частині слід відмовити.
Спірними залишаються періоди
з 03.06.1993 по 31.03.2000, з 01.01.2002 по 31.03.2003, з 01.07.2004 по 11.01.2017, з 01.01.2019 по 11.11.2019 період перебування на загальній системі оподаткування,
з 01.01.2004 по 30.06.2004 - період перебування на спрощеній системі обліку та звітності.
Дані про перебування на загальній та спрощеній системі оподаткування та відповідні періоди наведені у довідці Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.11.2019 № 1724/6-5/19-00-54-04/30039 (а.с.10).
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців станом на 31.03.2020 є такі відомості про реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 :
дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 21.10.1992, відомості відсутні,
дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем 10.01.2017, припинено, власне рішення;
дані про реєстраційні дії: включення відомостей про фізичну особу - підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію, вважається недійсним, 31.08.2012; включення відомостей про фізичну особу-підприємця 10.01.2017; внесення рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності, 10.01.2017; державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, 10.01.2017. В подальшому проведено заново державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 12.09.2017 (а.с.19-24).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач ОСОБА_1 у період з 03.06.1993 по 10.01.2017 та з 12.09.2017 по 11.11.2019 був зареєстрований як фізична особа - підприємець.
Як вже зазначено вище підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,
з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов'язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку № 22-1.
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
Так, відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. <…> На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Абзацом п'ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України N 5-5 від 10.06.1994, (далі - Інструкція №5-5, чинної у спірний період) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов'язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток N 1).
Згідно з пунктом 18 Інструкції N 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 N 11-1 (далі- Інструкція N 11-1 (чинної у спірний період), платниками обов'язкових внесків на державне соціальне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 N 11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.
Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій періоду здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Судом досліджені відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків, у якому є лише дані про сплату єдиного внеску за період з 01.09.2017 по 31.12.2019 (а.с. 66), відомості про сплату страхових внесків, єдиного внеску за спірні періоди з 03.06.1993 по 31.03.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 11.01.2017 відсутні.
Разом з тим, відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України від 19.12.2019 №12287/05-03, виданої ОСОБА_1 , у відповідача є відомості про сплату позивачем страхових внесків за період з 1996 по 2000 рік (а.с. 9). Судом витребувано від відповідача відомості, на підставі яких видана ця довідка. Відповідачем надано суду копії Книг обліку надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, за період з 1996 по 2000 роки. Така книга містить відомості про залишок заборгованості на початок звітного періоду, сплату страхових внесків у розрізі місяців року та перерахунок платежів за рік, виходячи з суми чистого доходу підприємця за рік.
Відповідно до даних Книг обліку надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, по ОСОБА_1 внесено такі відомості:
за 1996 рік: борг на 01.01.1996 - 0,00 грн., дохід 2139,60 грн., належало перерахувати страхових внесків 648,02 грн., перераховано 150,00 грн., борг 498,02 грн.,
за 1997 рік: борг на 01.01.1997 - 498,02 грн., дохід 1481,20 грн., належало перерахувати страхових внесків 497,69 грн., перераховано 200,00 грн., борг 795,71 грн.,
за 1998 рік: борг на 01.01.1998 - 795,71 грн., дохід 668,91 грн., належало перерахувати страхових внесків 214,05 грн., перераховано 931,71 грн., борг 78,05 грн.,
за 1999 рік: борг на 01.01.1999 - 78,05 грн., дохід 1019,98 грн., належало перерахувати страхових внесків 326,39 грн., перераховано 340,85 грн., борг 63,59 грн.,
за 2000 рік: борг на 01.01.2000 - 63,59 грн., дохід 290,60 грн., належало перерахувати страхових внесків 92,99 грн., перераховано 156,90 грн., переплата станом на 31.12.2000 - 0,32 грн (а.с.46-65).
За даними Головного управління Пенсійного фонду України (довідка від 19.12.2019 №12287/05-03) дані про сплату страхових внесків у Книгах обліку надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, за 2001-2003 роки відсутні.
Як зазначено вище, з огляду на систему оподаткування, яку обрав позивач у спірні періоди, зарахування страхового (трудового стажу) було можливим включно за умови сплати страхових внесків (єдиного соціального внеску).
З огляду на те, що судом встановлена сплата позивачем страхових внесків за період з 01.01.1996 по 31.12.2000 року на підставі даних Книг обліку надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, за цей період, то відповідно це дає підстави для зарахування у страховий стаж ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 31.12.2000. Оскільки період з 01.04.2000 по 31.12.2000 відповідачем вже зараховано до страхового стажу, що підтверджується відповідним розрахунком відповідача з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (а.с. 34), то відповідно дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні позивачу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 31.03.2000 до страхового стажу є протиправними.
Також підлягає зарахуванню до стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2019 по 11.11.2019 оскільки за цей період ОСОБА_1 сплачено страхові внески (єдиний соціальний внесок), що підтверджується даними з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків за цей період (а.с.66).
Разом з тим, суд дійшов висновку, що зарахувати у страховий стаж період здійснення підприємницької діяльності з 03.06.1993 по 31.12.1995, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 11.01.2017 з наявних матеріалів не є можливим, оскільки відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків за ці періоди, факт сплати внесків на соціальне страхування не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Суд ухвалою від 02.04.2020 зобов'язав учасників справи надати докази, що підтверджують наявність або відсутність сплати позивачем страхових внесків у спірні періоди. Однак таких доказів учасниками справи не було надано, крім тих, яким суд вже надав оцінку.
Таким чином, оскільки за період з 03.06.1993 по 31.12.1995, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 11.01.2017 відсутні відомості про сплату ОСОБА_1 страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні будь-які інші документи, на підставі яких закон дозволяє зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу (спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків), підстави для зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача відсутні.
При цьому суд зазначає, що сам по собі статус підприємця та перебування на загальній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
Щодо мотивації позивача про відсутність у Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області інформації про суми чистого оподатковуваного доходу за 1993-2005 роки, оскільки терміни зберігання документів податкової звітності в контролюючого органу минули, то суд оцінює її критично. Оскільки відсутність документів податкової звітності у контролюючого органу не звільняє суб'єкта господарювання (позивача) зберігати документи бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності та інші документи, на підставі яких закон дозволяє зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу.
Разом з тим, такі відомості про суми чистого оподатковуваного доходу за 1993-2005 роки не є належним доказом для підтвердження страхового стажу. Суд вже зазначав, що доказами, які підтверджують страховий стаж підприємця за умови його перебування на загальній системі оподаткування, є сплата страхових внесків.
Довідка про розмір чистого доходу підприємця для зарахування страхового стажу дійсно передбачалася за приписами абзацу третього підпункту «б» пункту 7 розділу «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 (у редакції, що діяла лише у період з 25.11.2005 по 25.11.2006). Так, дана норма визначала, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, у тому числі за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку Пенсійного фонду. У разі відсутності таких даних надається довідка органів податкової адміністрації про розмір єдиного чи фіксованого податку у розрізі кожного місяця за весь період такої діяльності, а для особи, яка працювала на загальній системі оподаткування, надається довідка органів податкової адміністрації про розмір чистого доходу у розрізі кожного місяця за весь період такої діяльності. Проте така редакція абзацу третього підпункту «б» пункту 7 втратила чинність з 25.11.2006 у зв'язку з прийняттям нової редакції цього положення відповідно до Постанови Пенсійного фонду N 17-1 від 31.10.2006. Чинна редакція Порядку № 22-1 необхідності отримання відомостей про чистий дохід підприємця не передбачає.
Отже, позивачем не подано суду будь-яких документів, які можуть бути враховані судом для підтвердження трудового стажу в період з 03.06.1993 по 31.12.1995, з 01.01.2002 по 31.03.2003, 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 11.01.2017 та які свідчили б про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. В частині позовних вимог про зарахування цього періоду до страхового стажу слід відмовити.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірність своїх дій в частині відсутності підстав для зарахування страхового стажу позивача у період здійснення ним підприємницької діяльності за відсутності доказів сплати страхових внесків з 03.06.1993 по 31.12.1995, з 01.01.2002 по 31.03.2003, 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 11.01.2017, в іншій частині позовні вимоги є підставними та обгрунтованими. Відтак, позов належить задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 19 від 02.03.2020 (а.с.5).
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині незарахування до страхового стажу періоду навчання у Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978 та періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 31.03.2000 та з 01.01.2019 по 11.11.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Кам'янець-Подільському технічному училищі №5 з 01.09.1976 по 25.07.1978 та період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 31.03.2000 та з 01.01.2019 по 11.11.2019.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2020.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.