22 травня 2020 року м. Рівне №460/2922/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доприватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами",
про визнання протиправними та скасування постанов, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №60522907 від 06.11.2019 та про арешт коштів боржника від 06.11.2019 у виконавчому провадженні №60522907.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення винесені приватним виконавцем з порушенням правил територіальної підвідомчості. Також вказав, що відповідач не мав законних підстав відкривати виконавче провадження, оскільки, по-перше, кредитні зобов'язання були виконані боржником, а, по-друге, кредитор пропустив строки для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості. В свою чергу, позивач зазначив, що арешт був накладений на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, призначених для виплати заробітної плати, що є неприпустимим з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження» та правові позиції, зазначені в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №922/808/16, від 16.05.2018 у справі №905/294/15, від 11.06.2018 у справі №910/4153/13, від 09.09.2019 у справі №913/958/16.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а тому його правова позиція суду невідома.
Ухвалою суду від 15.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті на 22.05.2020. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (вул. Кільцева дорога, 18 А, м. Київ, код ЄДРПОУ 35017877).
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 22.05.2020 не прибули.
Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є справами, віднесеними до категорії термінових адміністративних справ, що визначено нормами КАС України.
За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
20.09.2019 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Євген Михайлович виніс виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі під номером 5205, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" ЄДРПОУ 35017877, якому Товариством з обмеженою відповідальністю" ФК "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 28/12/18 від 28.12.2018, якому, в свою чергу, ПАТ "ОТП Банк", код ЄДРПОУ 21685166, на підставі Договору факторингу № 24/03/17/1 від 24.03.2017, відступлено право вимоги за Кредитною лінією, відкритою 10.11.2011року на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 1000443701 , укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 , коштів в сумі 18441,15 грн.
06.11.2019 приватний виконавець Говоров Павло Володимирович на підставі заяви стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", про примусове виконання виконавчого документа виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №60522907 з примусового виконання виконавчого напису №5205, виданого 20.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем.
Того ж дня, відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №60522907, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Як у постанові про відкриття виконавчого провадження, так і в постанові про арешт коштів боржника, стягувачем у виконавчому провадженні №60522907 зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (місто Київ, Святошинський район, вулиця Кільцева Дорога, будинок 18 літера «А»), боржником - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ).
Надаючи правову оцінку оспорюваним рішенням приватного виконавця, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановленні Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1404 визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У частині 3 статті 26 Закону № 1404 зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1404 передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Крім того, в відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VII (далі - Закон № 1403) приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до даних Єдиного реєстру приватних виконавців України (https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer) виконавчим округом приватного виконавця Говорова Павла Володимировича є Київська область.
Натомість, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Синівської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 05.12.2019 №1775 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 02.03.2006 року по теперішній час (дата видачі довідки 05.12.2019).
Таким чином, на момент прийняття оспорюваних постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника - 06.11.2019, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , як і зазначено у виконавчому написі №5205, виданого 20.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем.
Судом встановлено, що у виконавчому документі після зазначення адреси місця реєстрації боржника - с. Синів АДРЕСА_3 , також в дужках зазначено ще одну адресу - АДРЕСА_2 .
Разом з тим, на момент розгляду адміністративної справи судом не встановлено обставин, що місце проживання, перебування боржника чи місцезнаходження його майна дотичне до другої адреси, зазначеній в оспорюваних постановах - АДРЕСА_2 .
Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Частиною другою статті 269 КАС України визначено, що копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.
Так, копії ухвали про відкриття провадження у справі від 15.05.2020, а також позовної заяви та доданих до неї документів, були надіслані відповідачу електронною поштою за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців.
Разом з тим, відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав, що з урахуванням приписів частини четвертої статті 159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.
Водночас, суд вважає, що додаткові відомості, які можуть міститися у виконавчому документі та заяві стягувача про примусове виконання такого виконавчого документа, мають довідковий характер і не можуть заміняти офіційні юридичні відомості, в тому числі, й щодо місця реєстрації боржника для належного встановлення місця виконання виконавчого документа.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, суд констатує те, що виконання виконавчого напису №5205, виданого 20.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем, належить до підвідомчості приватних виконавців, виконавчим округом яких є Рівненська область, а отже приватний виконавець Говоров Павло Володимирович порушив правила підвідомчості щодо виконання виконавчого документа, визначені Законом № 1404 та Законом № 1403.
Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Суд вважає, що приватний виконавець безпідставно не взяв до уваги зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (боржника) - с. Синів АДРЕСА_3 , та з порушенням підвідомчості відкрив виконавче провадження №60522907, не повернувши, відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404, виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про відкриття виконавчого провадження №60522907 від 06.11.2019 винесена з порушенням вимог ст. 19 Конституції, п. 1 ч. 2 ст. 9 КАС України, ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак - належить до скасування.
В свою чергу, наслідком визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 №60522907 є також скасування постанови про арешт коштів боржника від 06.11.2019, що винесена як захід примусового виконання рішень (звернення стягнення на кошти) для забезпечення реального виконання виконавчого напису нотаріуса.
При цьому, суд вважає за необхідне констатувати, що приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Разом з цим слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Водночас, згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону 1404-VII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Матеріалами справи, зокрема, довідкою від 06.02.2020 ПАТ «Державний ощадний банк України» підтверджується, що арешт накладено, зокрема, й на грошові кошти, що знаходяться на відкритому поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 для зарахування заробітної плати.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що виплата заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам, а рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які орган державної виконавчої служби відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати, невідворотно призводить до порушення конституційних прав на оплату праці.
При цьому слід зауважити, що виокремлення таких рахунків належить до повноважень органу державної виконавчої служби, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд у постановах від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19.
Щодо тверджень позивача про відсутність у нього заборгованості за кредитним договором, невиконання умов якого стало підставою для видачі виконавчого напису, то такі доводи суд не може взяти до уваги як підстави та належні обґрунтування позовних вимог про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на кошти боржника, оскільки такі обставини мають бути предметом розгляду питання визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач жодним чином не довів правомірності винесення ним спірних постанов. Натомість, позивач належними та допустимими доказами довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
За наведених обставин, вимоги позивача є обґрунтованими.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий ним позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача слід стягнути за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 1681,60 грн., сплачений згідно з квитанціями №43 від 13.04.2020 та 28 від 30.04.2020, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.
У позовній заяві зазначено, що при подачі позову позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., які останній просив суд стягнути з відповідача на його користь.
Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Суд враховує, що відповідно до частин третьої п'ятої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокату за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для підтвердження витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копію ордеру на надання правової допомоги від 10.01.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 614 від 05.06.2008, копію посвідчення адвоката від 23.11.2009, квитанцію до прибуткового касового ордера №1-24/12 від 24.12.2019.
Дослідивши зміст та обсяг долучених доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу суд враховує, що ордер на надання правової допомоги від 10.01.2020 містить посилання про його видачу на підставі "договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги" від 24.12.2019.
Також посилання на такий договір зазначено і у квитанції до прибуткового касового ордера №1-24/12 від 24.12.2019.
Попри посилання у вказаних документах на договір про надання правової допомоги від 24.12.2019, такий на підтвердження витрат на правничу допомоги та їх розміру не подано суду.
Окрім того, додана квитанція до прибуткового касового ордера №1-24/12 від 24.12.2019 жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, не містить.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), який згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.
Оскільки позивачем не надано суду відповідного договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, сума понесених позивачем витрат на правову допомогу не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (вул. Нове Шосе, 3, м. Буча, Київська область, 08292), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (вул. Кільцева дорога, 18 А, м. Київ, код ЄДРПОУ 35017877), про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 06.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60522907 з примусового виконання виконавчого напису №5205, виданого 20.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 06.11.2019 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60522907 з примусового виконання виконавчого напису №5205, виданого 20.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (вул. Нове Шосе, 3, м. Буча, Київська область, 08292, адреса офісу: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Соборна, 193, офіс № 7) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1681,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 22 травня 2020 року.
Суддя Щербаков В.В.