21 травня 2020 року м. Рівне №460/572/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2019 №348472-50 у розмірі 1062,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ІV квартал 2019 року, оскільки остання з 23.02.2017 здійснює професійну діяльність у формі адвокатського бюро, а отже не має обов'язку сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа з 23.02.2017 року.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління ДФС у Рівненській області вважає позовні вимоги безпідставними, вважає, що позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №006, виданого Рівненською обласною КДКА 21.09.2012, за організаційною формою - адвокатське бюро.
Адвокатське бюро «Мирослави Кисельової» зареєстроване як юридична особа взяте на облік у контролюючому органі як платник податків та платник єдиного внеску 25.02.2017, а також позивач є керівником вказаного адвокатського бюро.
Ці обставини підтверджуються витягом з єдиного реєстру адвокатів України від 27.02.2017 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.02.2017.
Адвокатське бюро «Мирослави Кисельової» з 01.01.2018 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% доходу, без реєстрації ПДВ, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку.
28.02.2017 року позивачем подано заву Головному правлінню ДФС у Рівненській області про ліквідацію або реорганізацію платника податків форми № 8-ОПП від 28.02.2017 і заяву ОСОБА_1 про зняття з обліку платника єдиного внеску форми № 7-ЄСВ від 29.10.2019.
Головним управлінням ДПС у Рівненській області було сформовано для ОСОБА_1 вимогу №Ф-348472-50 від 17.12.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1062, 38 грн.
Вважаючи вимогу від 17.12.2019 №Ф-348472-50 протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно дост.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010№2464-VI(далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.п.2, 6 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Платники єдиного внеску визначені уст.4 Закону №2464-VI.
У силу вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз.2 ч.1 ст.5 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У силу вимог п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2018), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини 1статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, що діє з 01.01.2018) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від05.07.2012№5076-VI(далі - Закон №5076-VI).
Згідно з ч.3ст.4 Закону №5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.(ст.13 Закону №5076-VI).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.14 Закон №5076-VI, адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах (ч.6ст.14 Закон №5076-VI).
Аналіз наведених норм Закону №2464-VI та Закону №5076-VIдає підстави для висновку про те, що особи, які провадять індивідуальну адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, зобов'язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як самозайнята особа або як фізична особа-підприємець.
Якщо ж особа здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського бюро, то платником єдиного внеску є адвокатське бюро, якщо таке бюро використовує найману працю як роботодавець у розумінні Закону №2464-VI. Такий самий обов'язок виникає і у випадку надання адвокатському бюро послуг за цивільно-правовими договорами (окрім виключень, які стосуються фізичних осіб-підприємців).
Якщо засновник адвокатського бюро отримує дохід у вигляді заробітної плати (тобто, працює за трудовим договором), то бюро, як юридична особа, здійснює роль роботодавця щодо адвоката-засновника, й зобов'язане сплатити за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, згідно з вимогами Закону №2464-VI, дохід засновника у виді дивідендів не є базою нарахування єдиного соціального внеску.
Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № №160/3114/19, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
З вимоги від 17.12.2019 №Ф-348472-50 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску в сумі 1062,38 грн. існує станом на 30 листопада 2019 року .
Згідно інтегрованої картки платника податків ГУ ДПС у Рівненській області за періоди 01.01.2020 по 27.02.2020, недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла лише за ІV квартал 2019 року.
Як зазначено судом вище, з 25.02.2017 ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського бюро, отже з даного моменту у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску як у самозайнятої особи.
Тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як видно з матеріалів справи 29.10.2019р. ОСОБА_1 звернулася до податкового органу із заявою про зняття з обліку.
За таких обставин, позивач є застрахованою особою та єдиний внесок за нього сплачує роботодавець ( адвокатське бюро) в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску як особою що має право проводити адвокатську діяльність, зокрема у періоди коли він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Порядок стягнення заборгованості з платників передбачено розділом V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі -Інструкція №449).
За змістом п.3 зазначеного розділу Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску надсилається (вручається) платнику у разі виникнення, зростання чи часткового зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Згідно з п.6 розділу V Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
- сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
- орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
- вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом у день набрання судовим рішенням законної сили;
- борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;
- є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.
Жодних доказів прийняття відповідачем рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки) суду не надано.
Інших обставин, вказаних у п.6 розділу VІнструкції №449судом не встановлено.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2019 №Ф-348472-50, не зважаючи очевидну протиправність, залишається чинною, а тому підлягає скасуванню судом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, витрати зі сплати судового збору на суму 840, 80 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 17 грудня 2019 року №Ф-348472-50.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області(вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 21 травня 2020 року.
Суддя Щербаков В.В.