25 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2363/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,
08 травня 2020 року Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі-позивач, ДП «Полтавський облавтодор») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі-відповідач, ВПВР УЗПВР у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування постанови від 17.02.2020 по ВП №54202323.
На обґрунтування вимог позивач посилався на протиправність постанови державного виконавця від 17.02.2020 ВП №54202323 про стягнення виконавчого збору. На думку позивача, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, та фактичне стягнення заборгованості. Разом з тим на обгрунтування неправомірності спірної постанови позивач наголосив, що державним виконавцем з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження не вчинено жодних реальних заходів щодо виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 13.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.30-31/ від представника відповідача, у якому останній заперечував стосовно позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017, якою стягнуто з боржника виконавчий збір не була оскаржена позивачем, а тому залишається чинною у частині стягнення виконавчого збору. На обґрунтування правомірності прийняття спірної постанови відповідач посилався на приписи частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що Господарським судом Полтавської області 08.08.2014 видано наказ №917/809/14 про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", заборгованості за Договором субпідряду №01-07-12/с від 24.05.2012р. у розмірі 14805370,40 грн., а також 73080,00 грн. судового збору /а.с.36/.
19.06.2017 ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" подано до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №917/809/14 від 08.08.2014 /а.с.33-34/.
Постановою державного виконавця від 26.06.2017 відкрито виконавче провадження №54202323 /а.с.38-39/, у пункті 3 якої зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1487845,04 грн.
14.02.2020 ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" подано до ВПВР УЗПВР у Полтавській області заяву про повернення виконавчого документа стягувачу /а.с.47-48/.
17.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1487845,04 грн /а.с.51/.
Постановою державного виконавця від 30.04.2020 повернуто наказ №917/809/14, що виданий 08.08.2014 Господарським судом Полтавської області про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", заборгованості за Договором субпідряду №01-07-12/с від 24.05.2012р. у розмірі 14805370,40 грн., а також 73080,00 грн судового збору /а.с.53/.
Позивач, не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору від 17.02.2020 ВП №54202323, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII від 03 липня 2018 року).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній до 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статтей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обчислюється як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Разом з тим виконавчий збір стягується якщо його не було стягнуто раніше.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 26.06.2017 відкрито виконавче провадження №54202323 /а.с.38-39/, у пункті 3 якої зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1487845,04 грн.
Разом з тим державним виконавцем, незважаючи на те, що виконавчий збір з боржника вже стягнутий постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2017 та всупереч частині 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ, прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 17.02.2020 у розмірі 1487845,04 грн, якою з боржника вдруге стягнуто виконавчий збір.
Водночас, з 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено, (Законом України №2475-VIII від 3 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості у позивача, база обчислення виконавчого збору змінювалася.
Так, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Положення статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність позивача, як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.
Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище позивача, та беручи до уваги той факт, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за наказом Господарського суду Полтавської області №917/809/14 від 08.08.2014, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 1487845,04 грн.
Також, суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року справа №2540/3203/18.
З огляду на те, що виконавчий документ повернутий стягувачу за його письмовою заявою без фактичного стягнення боргу, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.
Крім того, суд зауваужує, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Приймаючи оскаржену постанову державний виконавець не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 по справі №640/685/19.
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 1487845,04 грн.
З огляду на наведене постанова державного виконавця від 17.02.2020 по ВП №54202323 про стягнення виконавчого збору в сумі 1487845,04 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул.В'ячеслава Чорновола, 22-а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 32017261) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Героїв-Пожежників,13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 17.02.2020 по ВП №54202323 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1487845,04 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Героїв-Пожежників,13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43316700) на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул.В'ячеслава Чорновола, 22-а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 32017261) витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.І. Клочко