Справа № 420/2588/20
26 травня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною з приводу надання відповіді від 21.08.2019 року № Ю-8782/0-5022/0/37-19;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір 2,00 га.
Ухвалою суду від 31.03.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі змістом позовної заяви, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, з таких підстав:
- 17.07.2019 року позивач поштою рекомендованим листом на адресу відповідача надіслав заяву про отримання безоплатно у власність 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Острівненської сільської ради, Арцизького району, Одеської області. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України до вищевказаної заяви позивачем долучені копія паспорту, ідентифікаційний номер, довідка про наявність земель запасу та викопіювання з матеріалів оновленої планово-картографічних матеріалів вищевказаної ради. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач вищевказану заяву з додатками отримав 22.07.2019 року;
- приблизно в середині вересня 2019 року позивачу на поштову адресу надійшов лист відповідача від 21.08.2019 №Ю-8782/0-5022/0/37-19. З отриманого листа про надання відповіді встановлено, що лист оформлений у вигляді листа повідомлення, без прийняття відповідного наказу про дозвіл або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Вказаний лист оформлений формально без будь-якого обґрунтування відмови, без посилання на норму права, якою регламентується відмова;
- підставою відмови позивачу на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем у листі зазначено, що на земельному масиві, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл іншій особі. Вказаний факт свідчить про протиправну бездіяльність відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яким суттєво порушені вимоги законодавства України, щодо забезпечення та реалізації гарантованих Конституцією України та Земельним кодексом України прав позивача, оскільки, для прийняття відповідного позитивного рішення на користь позивача відповідачу були надані всі необхідні документи, в тому числі, що стосується вільності вказаної земельної ділянки - викопіювання;
- рішення відповідача не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України у зв'язку з чим, грубо порушені конституційні права та свободи позивача. Вказане рішення дискредитує передбачені законом права позивача;
- підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, перелік для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає;
- відмова може бути обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку;
- умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому розгляд заяви позивача відповідачем відбувся з суттєвим порушенням вимог законодавства України;
- суть адміністративного позову полягає в тому, що відповідач свідомо порушив вимоги Конституції України та земельні права позивача, безпідставно невмотивовано та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтований розмір 2,00 га, з будь-яких вищезазначених підстав, чим порушував приписи ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, в якій законодавцем визначений чіткий вичерпний перелік підстав відмови;
- аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 463/3375/15-а від 27 березня 2018 року, де суд проводячи системний аналіз норм права зазначає, що вказаний перелік підстав визначений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача. Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 (справа №21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:
- відповідно до вимог статей 15-1, 122 Земельного кодексу, підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53, Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області;
- на адресу Головного управління надійшла заява позивача від (від 22.07.2019 вх. № Ю-8782/0/36-19) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області. За результатами розгляду заяви відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, Головним управлінням надано відповідь позивачу від 21.08.2019 № Ю-8782/0-5022/0/37-19, в якій зазначено наступне. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). З огляду графічної частини, долученої до клопотання, а також згідно інформації наявної у Головному управлінні встановлено, що на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення позивачем земельні ділянка, вже надано дозвіл іншій особі. Враховуючи викладене, Головне управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- Головним управлінням прийнято наказ від 20.08.2019 № 15-4656/13-19-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 76,4636 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- Головним управлінням прийнято наказ від 23.10.2019 № 15-6437/13-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.10.2019 № 15-6039/13-19-СГ», яким включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами земельну ділянку з кадастровим номером 5120484700:01:003:0430, площею 76,4636 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області. Наразі підготовка лоту до проведення земельних торгів триває;
- надання Головним управлінням позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на яку вже Головним управлінням видано наказ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», призведе до порушення принципів земельного законодавства, передбачених статтею 5 Земельного кодексу України, та до очевидних несприятливих наслідків позивача у разі подальшого проходження процедури затвердження проекту відведення земельної ділянки, внаслідок чого позивач буде позбавлений права на завершення процедури відведення земельної ділянки та буде завдана матеріальна шкода у вигляді витрат на розроблення та погодження предпроектних рішень та проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Острівнянської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту);
- наявність у Головного управління виключних «дискреційних повноважень» на вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності підтверджується постановою Верховного Суду від 08.05.2018 по справі № 815/3799/17. Постановою Верховного Суду від 21.08.2018 по справі № 810/3393/17 визначено, що Головне управління Держгеокадастру в Київській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності;
- позовна вимога про зобов'язання Головного управління надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовного розміру 2,00 га, розташованої на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту), не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління, що є неприпустимим. З огляду на зазначене та враховуючи те, що прийняття рішення відповідачем у спірних правовідносинах ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, вказана вимога позивача є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, а тому задоволенню не підлягає.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що 17.07.2019 року позивачем до відповідача поштою надіслано заяву від 08.07.2019 року (а.с.7), в якій позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Острівнянської сільської ради Арцизького району Одеської області.
В даній заяві позивач також зазначив, що він:
- право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використав та в оренді земельну ділянку не має;
- відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» дає згоду на опрацювання персональних даних.
Додатками до даної заяви зазначено (а.с.8, 11):
- копія паспорту та ідентифікаційного номеру;
- довідка про наявність земель запасу;
- викопіювання з кадастрової карти (плану).
Зазначену заяву отримано відповідачем 22.07.2019 року, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення поштового відправлення. (а.с.9)
Листом від 21.08.2019 року № Ю-8782/0-5022/0/37-19 «Про надання відповіді» (а.с.10) відповідач, розглянувши клопотання від 08.07.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту), відповідач повідомив позивача про таке:
- відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
- з огляду графічної частини, долученої до клопотання, а також згідно інформації наявної у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області, встановлено, що на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл іншій особі;
- враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовляє у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду також надано копії, зокрема (а.с.26, 28-34):
- листа Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області від 2 липня 2019 року № 10-01/19-12, яким адвоката Куйтукла В . Д ., на його запит щодо наявності земель резерву на території Острівненської сільської ради для безоплатного відведення у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 повідомлено, що в комунальній власності Острівненської сільської ради на даний момент немає земель резерву. Також в даному листі зазначено, що згідно із картографічними матеріалами на території Острівненської сільської ради є 69 га земель сільськогосподарського призначення із земель державного фонду, та, щодо їх статуту можна звернутися до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;
- наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.08.2019 року № 15-4656/13-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та наказу від 23.10.2019 року № 15-6437/13-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного правління Держгеокадастру в Одеській області від 15.10.2019 № 15-6039/13-19-СГ»;
- додатку 1 до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.10.2019 № 15-6039/13-19 СГ (в редакції наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 23.10.2019 № 15-6437/13-19-СГ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 3 квітня 2020 року по справі № 120/4542/18-а, від 28 лютого 2020 року по справі № 461/1257/17, від 21 листопада 2019 року по справі № 812/1268/17, 24 квітня 2018 року по справі № 802/1534/17-а та від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17 тощо, а саме.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521 (далі - Положення № 333).
Відповідно до п. 8 Положення № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Суд зазначає, що відсутність належним чином оформлених рішень Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішені не у встановленому законом порядку.
Крім того, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Крім того, як вбачається зі змісту листа від 21.08.2019 року № Ю-8782/0-5022/0/37-19 «Про надання відповіді», яким, по суті, відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у ньому відповідачем не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем у належний спосіб не розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розробку землеустрою, перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу судом не повинна здійснюватись, а відтак суд не надає оцінки відповідним доводам та доказам на їх підтвердження, викладеним у листі та відзиві на позовну заяву.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 03.04.2020 року по справі № 120/4542/18-а, від 09.01.2020 по справі № 820/4433/17, від 05.11.2019 року по справі № 812/1646/17 тощо.
При цьому суд звертає увагу, що як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови можуть бути лише підстави, передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України.
Відповідачем не наведено жодних доводів, що позивачем при зверненні до відповідача з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не подано усі документи, встановлені законом та необхідні для прийняття рішення.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності допущення оскаржуваної бездіяльності відповідачем суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- правова позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві;
- в прохальній частині позову позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною з приводу надання відповіді від 21.08.2019 року № Ю-8782/0-5022/0/37-19.
Проте, з урахуванням встановлених судом обставин, на підставі наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та позиції Верховного Суду у зазначених справах, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що саме бездіяльність щодо неприйняття передбаченого частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України рішення за результатами розгляду заяви позивача від 08.07.2019 року допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця бездіяльність, тому - вона є протиправною.
Щодо похідних вимог позивача зобов'язального характеру слід зазначити таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить, зокрема, зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір 2,00 га.
Відповідач заперечує проти задоволення даної позовної вимоги, обґрунтовуючи це наявністю у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області виключних «дискреційних повноважень» на вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Проте суд не погоджується з зазначеним доводами відповідача, з таких підстав.
Верховний Суд вже розглядав подібні справи та робив висновки щодо дискреційних повноважень. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.
Суди виходять з того, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
При цьому, виходячи із встановлених судом обставин, висновків суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Острівнянської сільської ради Арцизького району Одеської області та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.
Обраний судом спосіб задоволення похідної вимоги позивача зобов'язального характеру та захисту прав позивача відповідає змісту, зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 823/59/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 30 від 12.03.2020 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у сумі 840,80 грн. (а.с.5)
Виходячи з того, що судом задоволена одна самостійна та одна похідна від неї вимога немайнового характеру, у встановлений судом спосіб, стягненню з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 39765871) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо неприйняття передбаченого частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.