Справа № 420/2860/20
25 травня 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Марина П.П.,
за участю секретаря Пивовар Т.В.,
за участю сторін:
від позивача - Бугайова В.В., (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без руху
Керуючись ст.ст.122, 123, 248, 256 КАС України суд
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі та моральної шкоди.
Ухвалою суду від 08.04.2020 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від представника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 12.05.2020 року надійшло клопотання, в якому представник просить залишити без руху позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про стягнення середнього заробітку за час затримки виконанні рішення суду та стягнення моральної шкоди по справі №420/2860/20; у випадку не усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви по справі №420/2860/20 - залишити позов без розгляду.
Відповідача вважає, що позов підлягає залишенню без руху у зв'язку із пропуском строку звернення до суду та несплатою судового збору. Представник відповідача обґрунтовує заявлене клопотання тим, що строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідач зазначає, що відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законам можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач не звертався із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом. За змістом положень ст.236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником уповноваженим органом негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі. Позивача поновлено на посаді в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробацій Міністерства юстиції 19 вересня 2019 року. Про порушення прав позивачу стало відомо 19 вересня 2019 року, однак останній звернувся до суду із позовом лише у квітні 2020 року, тобто з пропуском тримісячного строку. Оскільки середній заробіток за час затримки виконання рішенню про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, відтак на позивача не може поширюватися, пільга щодо сплати судового збору передбачена п.1 ч.1 ст.5 Законі України «Про судовий збір», а тому при зверненні до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, належить сплачувати судовий збір. З вказаних підставі представник відповідача просить залишити позов без руху та посилається на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.10.2019 року у справі №522/13736/15.
Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2020 року заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання. У своїх поясненнях представник зазначила, що предметом вказаної справи є виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, яке відбулося з вини відповідача. А тому, вказані вимоги не обмежені строками позовної давності та позивачі звільнені від сплати судового збору, оскільки прямо стосуються вимог щодо поновлення на роботі.
Представник відповідача у судове засідання 25.05.2020 року не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом, в судовому засіданні 25.05.2020 року, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1, ч.13 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ознайомившись із позовною заявою, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.1-4 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпПУкраїни, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).
Припинення, розірвання трудового договору пов'язано зі звільненням працівника.
З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.
До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв'язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.
Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як встановлено судом, позивач дізнався про порушення своїх прав 19 вересня 2019 року, однак звернувся до суду із позовом 03.04.2020 року, тобто з пропуском тримісячного строку.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, позивачем не надано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Крім цього, згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення ч.3 ст.161 КАС України позивач до позовної заяви не надав документу про сплату судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень або юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, позивачем заявлено позовну вимогу про стягненн з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. моральної шкоди.
Враховуючи, що позивачем моральну шкоду заявлено в грошовому еквіваленті, дана позовна вимога відноситься до вимог майнового характеру.
Ціна позову позивачем вказана 42332,68 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 2102 грн.
З огляду на заявлені позивачем вимоги позивач повинен надати до суд докази сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, квитанції про сплату судового збору у сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України суддя
Клопотання представника відповідача про залишення позову без руху - задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі та моральної шкоди - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 26.05.2020 року.
Суддя П.П. Марин