Справа № 420/3885/20
26 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», про скасування рішення,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61215016 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1086 від 07.02.2020 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що про наявність вказаної постанови позивач дізнався лише 31.04.2020 за місцем роботи ПАТ «Одеський припортовий завод», де нею була отримана постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 12.03.2020. Однак зважаючи на те, що позивач зареєстрована та постійно проживає в м. Южне Одеської області, відповідач при відкритті виконавчого провадження щодо особи, яка проживає за межами виконавчого округу міста Києва, вчинив протиправно, у зв'язку із чим постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню. Позивач також просить розглянути справу без її участі.
Ухвалою від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ, з призначенням судового засідання; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (41717584).
21.05.2020 засобами електронного зв'язку, а 25.05.2020 - засобами поштового зв'язку від приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни до суду надійшли матеріали виконавчого провадження та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки нею правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача. Так, у виконавчому написі № 1086 від 07.02.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., вказано місце проживання Боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Тобто виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.
Також приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам чинному законодавству України. При прийнятті до виконання виконавчого документу виконавцем не було виявлено жодної з передбачених законом підстав для його повернення стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження. Більш того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначено інформація, що вказана у виконавчому написi, а саме, що місцем проживання Боржника ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва надійшов виконавчий документ - виконавчий напис № 1086 від 07.02.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. У зв'язку з цим, керуючись ст. ст. 26, 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 11 лютого 2020 року було винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 61215016.
Пояснення від третьої особи ТОВ «Фінфорс» щодо позову та відзиву до суду не надійшли.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КАС України, їх неявка не є перешкодою для вирішення справи.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що 10.02.2020 від представника стягувача ТОВ «Фінфорс» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. надійшла заява б/н від 07.02.2020 про примусове виконання виконавчого напису № 1086, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржник ОСОБА_1 коштів в розмірі 10 738,50 грн.
Відповідно до вказаної заяви стягувач просив відкрити виконавче провадження за фактичним місцем проживання боржника: АДРЕСА_1 , яка також вказана як місце фактичного проживання у виконавчому написі № 1086, виданого 07.02.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В.
Постановою від 11.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 61215016 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 1086 від 07.02.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 10 378,50 гривень; зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1037,85 гривень.
Не погодившись із вищевказаною постановою відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувану постанову приватного виконавця такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з наступним.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів (частина перша статті 3 Закону).
Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною другою статті 24 Закону передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно частин першої, третьої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
В силу частин першої, другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
Зі змісту наведених норм випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 14.11.1997 Южненським ГО УМВД України в Одеській області, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Зазначена адреса: « АДРЕСА_3 » також вказана у договорі надання коштів у позику від 08.11.2017 № 135685-А, укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «СС Лоун», правонаступником всіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 40071779-1 від 26.04.2018 є ТОВ «Фінфорс».
Однак, під час оформлення 07.02.2020 виконавчого напису № 1086 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було зазначено іншу адресу боржника ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1, яка не фігурує в будь-якому іншому документі. При цьому позивач заперечує факт свого проживання за вказаною адресою та наполягає, що мешкає за місцем реєстрації в м. Южне Одеської області.
В свою чергу, як вбачається із даних гул-карт, адреса: АДРЕСА_1 належить двоповерховій нежитловій будівлі, в якій розташовані відділення НОМЕР_3 ТОВ «Нова пошта», стоматологічний кабінет «ІНФОРМАЦІЯ_2», студія краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » тощо, що узгоджується із твердженнями позивача про те, що вона ніколи не проживала за вказаною адресою.
При цьому, суд погоджується із доводами відповідача про те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, що зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року по справі № 511/1342/17. Тобто під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження спірною постановою приватний виконавець не зобов'язаний здійснювати перевірочні заходи щодо вказаних у виконавчому документів відомостей.
Разом із тим, необхідно враховувати, що згідно з ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У відзиві на позову відповідач посилається на положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зокрема на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.
В той же час, згідно з ст. 6 цього Закону офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції ведеться за адресою зареєстрованого місця проживання з особою.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
В той же час суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Порушення вимог законодавства рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Безпосереднім предметом правової оцінки є рішення приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису і в межах цього спору оцінці підлягають передумови прийняття оскаржуваного рішення та які виключають легальність такого рішення.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги факт зазначення у виконавчому написі № 1086 від 07.02.2020 сторонньої адреси боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що мало наслідком подальше пред'явлення виконавчого документа до приватного виконавця з порушенням вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження.
Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року «Брумареску проти Румунії» (пункт 61).
Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Комплексний аналіз зазначеного правового явища вказує на те, що, оскільки діяльність суб'єктів перевіряється на відповідність дотримання законодавства, то застосовуючи принцип тлумачення від попереднього правового явища до наступного і навпаки, отримуємо правовий припис про те, що й суб'єкти владних повноважень у своїй владній діяльності мають повноваження застосовувати цей принцип верховенства права, який гарантований статтею 8 Конституції України, в тому числі в умовах відсутності законодавства, яке чітко регулює порядок здійснення адміністративних проваджень, як і в цьому випадку перевірочних та реєстраційних процедур.
При цьому суд не оминає увагою тієї обставини, що приватний виконавець під час прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження не зобов'язаний вчиняти виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Тобто постановлення відповідачем незаконного рішення про відкриття виконавчого провадження не пов'язано із безпосередньо недотриманням приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Поряд із тим, встановивши, що передумовою прийняття оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження слугувало зазначення у виконавчому документі неналежної та взагалі сторонньої адреси боржника, суд вважає неприйнятним подальше провадження приватним виконавцем виконавчий дій за неналежним місцем виконання, що обумовлює необхідність у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження № 61215016 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1086 від 07.02.2020 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича.
В цьому аспекті не заслуговує на увагу позиція відповідача щодо необхідності залишення оскаржуваної постанови в силі, а відтак і виконавчого провадження за неналежним місцем виконання рішення (виконавчого напису), адже всі подальші дії відбуватимуться всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження». Така позиція приватного виконавця, яка зводиться до відсутності обов'язку перевірки адреси боржника під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, базується виключно на засадах юридичного позитивізму, що суперечить засаді розумності правового регулювання. Зазначена аргументація деяким чином виправдовує дії приватного виконавця під час відкриття виконавчого провадження, проте жодним чином не дозволяє оцінювати оскаржуване рішення в світлі відповідності вимогам законодавства за встановлених судом обставин.
Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 287 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, корпус 2, офіс, 9; ЄДРПОУ 41717584), про скасування рішення задовольнити.
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61215016 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1086 від 07.02.2020 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.В. Завальнюк