Іменем України
19 травня 2020 р. № 400/1109/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Ісламова І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до:Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001
треті особи:Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Аотилерійська, 18,Миколаїв,54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 13.08.2019 р.,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.08.2019 за № Ф-75855-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 23785,08 гривень.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що оскаржувана вимога від 13.08.2019 про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена безпідставно, враховуючи те, що позивач з 2016 року працює у м. Києві волонтером по проведенню благодійних заходів. З 14.06.2006 року була зареєстрована фізичною особою - підприємцем та 22.06.2006 року направлено до виконавчого комітету Миколаївської міської ради заяву про припинення підприємницької діяльності. Крім того, вимога винесена без визначення періоду, за який виникла заборгованість, а також не містить посилання на акт документальної перевірки та рішення.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію, вказав на безпідставність позовних вимог зважаючи на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 15.06.2006 року зареєстрована в статусі фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування та позивача взято на обік як платника єдиного внеску. Враховуючи наявність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2017-2019 рік, сформована вимога від 13.08.2019 та направлена позивачу. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача внесено до реєстру тільки 18.02.2020, тому до цієї дати позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач, у свою чергу надає пояснення та зазначає, що нарахування позивачу одночасно єдиного соціального внеску як підприємцю та за місцем роботи як працівнику є подвійним оподаткуванням, що не передбачено чинним законодавством України. Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду.
Одночасно з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 12.03.2020 зазначену заяву задоволено, зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.08.2019 № Ф-75855-17 до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
В судовому засіданні 19.05.2020 представник позивача підтримав позов, представник відповідача не з'явився.
Суд розглянув справу 19.05.2020 в порядку спрощеного провадження за участю сторін, в судовому засіданні. 19.05.2020 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст судового рішення підписано 26.05.2020.
Дослідив матеріали справи, вислухав представника позивача, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 14.06.2006 року була зареєстрована в статусі фізичної особи-підприємця.
22.06.2006 року позивач подала заяву про припинення підприємницької діяльності.
З 09.11.2016 по 25.11.2019 ОСОБА_1 працює волонтером по проведенню благодійних заходів, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Як вказує позивач, нею було зареєстровано підприємницьку діяльність з метою здійснення діяльності та отримання прибутку, однак підприємницьку діяльність нею так і не було здійснено.
13.08.2019 Головним управлінням ДФС виставлена вимога № Ф-75855-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 23785,08 гривень на ім'я ОСОБА_1 .
На виконання вимоги № Ф-75855-17 від 13.08.2019 Центральним відділом ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 61181204, на виконання якого винесено постанову 07.02.2020 про арешт коштів боржника.
18.02.2020 припинено підприємницьку діяльність позивача, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис №25220060003019791.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"(далі - Закон).
Як вбачається з ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Платник єдиного внеску зобов'язаний:1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Головним управлінням ДФС у Миколаївській області сформовано вимогу від 13.08.2019 № Ф-75855-17 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Системний аналіз норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З наведеного випливає, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86203700).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Миколаївській області безпідставно здійснювало нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф-75855-17 є протиправною та підлягає скасуванню.
Позов задовольнити.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1470,60 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.08.2019 № Ф -75855-17.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1470,60 (одна тисяча чотириста сімдесят грн шістдесят коп) гривень.
4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 26.05.2020