Справа № 420/1744/20
26 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про зміну терміну заборони в'їзду на територію України та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якій з урахуванням уточнень та доповнень до позовної заяви, позивач просить суд:
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України змінити термін заборони виїзду на територію України громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 з 3 (трьох) років до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців;
зобов'язати Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби внести зміни в базу даних інформаційно-телекомунікаційній системи прикордонного контролю «Гарт-й» щодо зменшення терміну заборони в'їзду в Україну громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 з 3 (трьох) років до 1 (одного) року 3 (трьох) місяціз
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України скасувати в паспортному документів ОСОБА_1 відмітку (штемпель) «Заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки» та проставити в ньому відмітку (штемпель) «Змінено».
Ухвалою від 03.03.2020 року дану справу залишено без руху.
10.03.2020 р. (вх. № ЕП/2249/20) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 12.03.2020 року призначено судове засідання для розгляду заяви про забезпечення доказів.
Ухвалою від 12.03.2020 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
16.03.2020 року (вх. № ЕП/2536/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про проведення судового засідання за відсутності позивача та його представника.
16.03.2020 року (вх. № 11855/20) представником позивача до канцелярії суду подано уточнення та доповнення до позовної заяви.
17.03.2020 року (вх. № ЕП/2665/20) представником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України до канцелярії суду подано клопотання про розгляд заяви про забезпечення доказів без участі представника відповідача.
Ухвалою від 17.03.2020 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення відмовлено.
26.03.2020 року (вх. № 3465/20) представником Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
02.04.2020 року (вх. № 14270/20) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
03.04.2020 року (вх. № 14476/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про проведення судового засідання без участі учасника справи.
03.04.2020 року (вх. № 14566/20) представником Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України до канцелярії суду подано клопотання щодо зміни неналежного відповідача.
06.04.2020 року (вх. № 14697/20) позивачем до канцелярії суду подано заяву про долучення документів до матеріалів справи.
08.04.2020 року (вх. № ЕП/4949/20) позивачем до канцелярії суду подано заяву про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 09.04.2020 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою від 07.05.2020 року призначено судове засідання для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 18.05.2020 року поновлено провадження у справі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 17.02.2019 року офіцером відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Білгород-Дністровського прикордонного загону молодшим лейтенантом ОСОБА_2 винесено рішення про примусове повернення позивача з України у термін до 19.03.2019 року, в зв'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України та призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який позивачем був сплачений відразу та повністю. Крім того, була винесена постанова від 17.02.2019 року про заборону в'їзду в Україну, про що було зроблено відмітку у паспорті. Позивачем зазначено, що її чоловік з 27.02.2019 року зареєстрований та фактично мешкає в Україні за адресою: АДРЕСА_1 та має офіційну постійну роботу, працюючи на посаді начальника Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України», що не дозволяє йому будь-який час та термін приїздити до дружини в РФ - м. Москву, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача - Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Другий відповідач - своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Калри Аніти Кумарі окружному адміністративному суду.
Головний центр обробки спеціальної інформації, як підрозділ Державної прикордонної служби України (далі - ГЦОСІ), відповідно до Положення про Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 грудня 2014 року № 215 уповноважений на обробку інформації, яка міститься в обліках Державної прикордонної служби України з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1», в тому числі, але не обмежуючись, стосовно осіб, яким заборонено в'їзд в Україну.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 946 від 05.12.2011, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1564/20302, затверджено Інструкцію про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцями то особами без громадянства (дачі - Інструкція), яка визначає порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в У країну іноземцями та особами без громадянства.
Відповідно до пункту 2.3 розділу II Інструкції визначено, що рішення про заборону в їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строком на три роки.
Відповідно до пункту 7.1 розділу VII «Ведення обліку іноземців, щодо яких органами охорони державного кордону прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну» Інструкції зазначено, що орган охорони державного кордону, яким прийнято рішення про заборону в їзду в Україну, протягом години з часу його прийняття телеграмою інформує про це Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про іноземця, якому заборонено в'їзд в Україну.
У пункті 7.3 розділу VII Інструкції визначено, що формування баз даних про осіб, яким органами охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну, обробка цієї інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) здійснюється Головним центром оброблення спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, яка функціонує відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.09.2008 № 810, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2008 за № 1086/15777.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, 17.02.2019 на адресу Адміністрації Держприкордонслужби з військової частини № НОМЕР_1 Білгород-Дністровського прикордонного загону надійшла телеграма № Т/182-1618 від 17.02.2019 (вхідна реєстрація за № 2190), яка в подальшому була передана до Головного центру обробки спеціальної інформації для виконання і внесення інформації до відповідної бази даних стосовно іноземця, якому заборонено в'їзд в Україну за рішенням начальника Біліород-Дністровського прикордонного загону, а саме - громадянки Російської Федерації КАЛРА АНИТА КУМАРИ (KALRA ANITA), ІНФОРМАЦІЯ_3 , документ, що посвідчує особу: закордонний паспорт громадянина РФ НОМЕР_2 , виданий 13.03.2013 ФМС 77001, терміном на 3 (три) роки, до 17.02.2022.
Також, 17.02.2019 року, інформація стосовно громадянки Російської Феденрації ОСОБА_1 була уведена до відповідної бази даних Держприкордонслужби на строк, встановлений у рішенні начальника Білгород- Дністровського прикордонного загону (3 (три) роки, до 17.02.2022) (а.с.16).
Судом встановлено, що 17.02.2019 року офіцером відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Білгород-Дністровського прикордонного загону молодшим лейтенантом ОСОБА_2 винесено рішення про примусове повернення позивача з України у термін до 19.03.2019 року, в зв'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України та призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який позивачем був сплачений відразу та повністю (а.с. 16).
Крім того, була винесена постанова від 17.02.2019 року про заборону в'їзду в Україну (а.с. 119).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», В'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Позивач разом з позовом надав до суду рішення про примусове повернення позивача з України у термін до 19.03.2019 року, в зв'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (а.с. 16) та копію паспорту (а.с. 10) з відміткою про заборону в'їзду в Україну на три роки.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (Далі -Інструкція), Рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі:
а) якщо при клопотанні про в'їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону;
г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску;
ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України;
е) якщо іноземець намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
Відповідно п. 2.2 Інструкції, Рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю може бути прийнято органом охорони державного кордону: щодо осіб, зазначених у частині другій статті 26 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, у разі прийняття рішення про їх примусове повернення.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції, Рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки.
Згідно п. 3.1 Інструкції, У разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.
У довідці зазначаються:
а) відомості про особу за такими обов'язковими реквізитами: „Громадянство”, „Прізвище, ім'я особи”, „Стать”, „Дата народження” (день, місяць та рік), „Вид документа” (паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), „Серія, номер документа”.
Реквізит „Прізвище, ім'я особи” повинен зазначатися літерами верхнього регістру (великими літерами) у називному відмінку:
для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь (залежно від виду документа) - латинськими або російськими літерами;
для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами;
б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду;
в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема:
обставини і характер вчинення особою діяння;
результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи;
г) термін заборони в'їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.
До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї („Громадянство”, „Прізвище, ім'я особи”, „ ОСОБА_3 ”, „Дата народження” (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185-10, 202, 203, 204-1, 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон (далі - бази даних) (п. 3.2 Інструкції).
Відповідно до п. 3.3. Інструкції, на підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду в Україну (далі - постанова). Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.
Підготовлені довідка та два примірники постанови (далі - матеріали) невідкладно надсилаються начальнику зміни оперативно-чергової служби центру управління службою органу охорони державного кордону (далі - начальник зміни) для доповіді начальнику органу охорони державного кордону або його першому заступнику (далі - уповноважена посадова особа) для прийняття рішення (п. 3.4 Інструкції).
Отримавши матеріали, начальник зміни реєструє їх у журналі обліку матеріалів щодо заборони в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (додаток 2) та невідкладно доповідає про їх надходження уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. При цьому в журналі в обов'язковому порядку зазначаються час отримання матеріалів начальником зміни та час доповіді про їх надходження уповноваженій посадовій особі, що засвідчується підписом начальника зміни (п. 3.5 Інструкції).
Перший примірник постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка зберігаються в органі охорони державного кордону, який затвердив постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, штабом органу охорони державного кордону (головним відділом) надсилається в підрозділ охорони державного кордону, яким ініційовано питання про заборону в'їзду в Україну іноземцю (п. 3.9 Інструкції).
У разі примусового повернення іноземців довідка, передбачена пунктом 3.1 розділу III цієї Інструкції, не складається (п. 4.1 Інструкції).
Формування баз даних про осіб, яким органами охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну, обробка цієї інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) здійснюються Головним центром оброблення спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю „Гарт-1” Державної прикордонної служби України, яка функціонує відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю „Гарт-1” Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.09.2008 № 810, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2008 за № 1086/15777 (п. 7.3 Інструкції).
Іноземець, якому органом охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну, має право оскаржити відповідне рішення до регіонального управління Державної прикордонної служби або до суду (п. 8.1 Інструкції).
У випадку скасування заборони в'їзду (зміни її терміну) органами, зазначеними у пункті 8.1 цього розділу, або рішенням суду, яке набрало законної сили:
а) орган охорони державного кордону:
негайно письмово повідомляє про це Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з обов'язковим зазначенням інформації відповідно до вимог підпункту „а” пункту 3.2 розділу III цієї Інструкції;
скасовує в паспортному документі особи відмітку „Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...” шляхом проставлення на ньому штемпеля „Анульовано”, форма якого наведена в додатку 6 до цієї Інструкції;
проставляє у паспортному документі нову відмітку „Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...”, засвідчує її підписом та печаткою, із зазначенням нового терміну заборони (у разі зміни терміну заборони в'їзду);
б) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучає зазначену інформацію (вносить зміни) з баз даних (п. 8.2 Інструкції).
Вилучення інформації з баз даних у випадках припинення обставин, які стали причиною для заборони особі в'їзду в Україну за поданням державного виконавця, здійснюється в порядку, що визначений розділом ІІІ Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого 2014 року № 288/5/102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2014 року за № 273/25050 (п. 8.4 Інструкції).
Приймаючи до уваги відсутність з боку Білгород-Дністровського прикордонного загону (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України відзиву на позовну заяву, письмових доказів, обґрунтувань з приводу прийнятої постанови від 17.02.2019 року про заборону в'їзду в Україну, останнім не доведено чи на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а саме на 3 (три) роки. Тобто, відповідачем ніяким чином не було доведено необхідність заборони в'їзду позивачу на територію України строком на 3 роки, тоді як, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки, однак відповідачем не надано пояснень, чим останній керувався супроводжуючи Рішення про примусове повернення з України від 17.02.2019 року, забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки позивача.
Судом встановлено, що позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах із громадянином України ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 31.12.2019 року (а.с. 18).
При цьому, ОСОБА_4 , з 27.02.2019 року зареєстрований та фактично мешкає в Україні за адресою: АДРЕСА_1 та має офіційну постійну роботу, працюючи на посаді начальника Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України», що не дозволяє йому будь-який час та термін приїздити до дружини в РФ - м. Москву (а.с. 14-15).
Згідно ч.14 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Так званий "фактичний шлюб" - це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсутність державної реєстрації не робить цей союз актом цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова. Жінка та чоловік у цьому союзі мають статус сім'ї, але не мають статусу подружжя.
Отже, відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», коли, по-перше, пара проживає на одній території, по-друге, веде спільне господарство і, по-третє, не реєструє свої відносини в органах державної влади.
Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 17.01.2013р. у справі "Хабровські проти України", суд повторює, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов'язки, властиві ефективному «дотриманню» права на повагу до сімейного життя.
Так, Європейський Суд з прав людини в рішенні від 17.01.2013р. у справі "Хабровські проти України" констатував: 106. У справах, пов'язаних з виконанням рішень у сфері сімейного права Суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, Суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. У справах цього типу адекватність заходу визначається швидкістю його виконання, оскільки сплив часу може мати невиправні наслідки для взаємовідносин між дитиною та одним із батьків, який не живе з нею.
Таким чином, враховуючи принципи добросовісності, розумності та дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав та свобод особи і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України оскаржуване рішення прийнято без урахування, та без дотримання обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до порушення прав позивача, при цьому суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання про зміну неналежного відповідача з огляду на послідовність заявлених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань солідарно із кожного із відповідачів судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 67707, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 14; код ЄДРПОУ 14321831), Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; код ЄДРПОУ 37996391) про зміну терміну заборони в'їзду на територію України та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України змінити термін заборони виїзду на територію України громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 з 3 (трьох) років до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців.
Зобов'язати Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби внести зміни в базу даних інформаційно-телекомунікаційній системи прикордонного контролю «Гарт-й» щодо зменшення терміну заборони в'їзду в Україну громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 з 3 (трьох) років до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина № 2197) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України скасувати в паспортному документів ОСОБА_1 відмітку (штемпель) «Заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки» та проставити в ньому відмітку (штемпель) «Змінено».
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ 14321831) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).
Стягнути з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 37996391) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2020р.
Суддя О.М. Тарасишина
.