Іменем України
25 травня 2020 р. № 400/1366/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 11.05.2019 р. № Ф-1357-54 У,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області №Ф-1357-54У від 11.05.2019 про сплату недоїмки у розмірі 21030,90 гривень.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога є безпідставною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки позивач у 2003 році припинив підприємницьку діяльність за власним бажанням та після цього не реєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.03.2020 №1006501887 станом на 27.03.2020 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 записів не знайдено. Таким чином, враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які записи щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , то відповідно у позивача взагалі був відсутній статус ФОП в період нарахування сум єдиного внеску, зазначених у вимозі від 11.05.19 №Ф-1357-54У, а сама вимога була винесена безпідставно.
Одночасно з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 30.03.2020 заяву позивача задоволено, позов забезпечено шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №59724879, яке провадиться на підставі вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області від 11.05.2019 №Ф-1357-54У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21030,90 грн, до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію у письмовому відзиві вказав на безпідставність позовних вимог, зважаючи на те, згідно даних АІС "Податковий блок" фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на облікку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області (Южноукраїнське управління., Арбузинська ДПІ) з 25.12.2003 по теперішній час та зареєстрований як платник ЄСВ з 25.12.2006 №1408110788. Оскільки позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 01.05.2019, в інформаційній системі "Податковий блок" в автоматичному режимі сформована вимога №Ф-1357-17 від 11.05.2019. Згідно п.4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних актів документальних перевірок, звітів платника податків про нарахування єдиного внеску та облікових даних в інформаційній системі фіскального органу.
Суд розглянув справу 25.05.2020, відповідно до вимог ст.262 КАС України, без проведення судового засідання, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та Рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
11.05.2019 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДФС у Миколаївській області винесено вимогу №Ф-1357-54У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21030,90 гривень на адресу ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Арбузинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 06.08.2019 відкрито виконавче провадження №59724879 з примусового виконання вимоги №Ф-1357-54 від 11.05.2019.
В ході виконання ВП №59724879 06.12.2019 винесено постанову, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 у ТОВ "Хавестер" у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу. З січня 2020 з заробітної плати позивача за місцем роботи в ТОВ "Хавестер" почали утримувати відрахування.
Згідно абз. 2 п.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Позивач зазначає, що здійснював підприємницьку діяльність у 2002-2003 роках, яку припинив у 2003 році за власним бажанням, та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань відсутні відомості про ФОП ОСОБА_1 .
Для з'ясування вказаних обставин судом здійснені запити, та відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів щодо ФОП ОСОБА_1 не знайдено (арк. спр. 44-45).
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом,
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону).
За ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:1) відповідних заяв про державну реєстрацію;2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру" N 1155-VII, 25.03.2014, передбачає, що усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру".
Відповідно до п. 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання N2390 ( в редакції до 25.04.2014), спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 офіційно спростовує наявність у нього статусу ФОП.
Наявність такої обставини є достатньою підставою для висновку про відсутність обов'язку у позивача сплати єдиного внеску.
Одне лише перебування ОСОБА_1 на податковому обліку в якості платника податків єдиного внеску як фізичної особи-підприємця не може бути підставою для нарахування позивачу недоїмки без офіційного підтвердження його статусу ФОП.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70).
У будь-якому випадку, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Оскільки позивач не зареєстрований фізичною особою-підприємцем - він не мав право здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї дохід.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає безпідставним нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску та винесення на його адресу вимоги від 11.05.2019 №Ф-1357-54 У.
Позов задовольнити повністю.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1471,40 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-1357-54У на суму 21030,90 гривень.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1471,40 гривень (одна тисяча чотириста сімдесят одна грн сорок коп).
4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В. В. Біоносенко