справа №380/2021/20
21 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Кухар Н.А.
секретаря судового засідання Шавель М.М.
за участю:
представника відповідача - Саган Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (79000, вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ - 43348711) в якому просить суд:
визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 10 вересня 2019 року № UA 209000/2019/000389/2 .
Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту). При цьому, позивач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не зазначені конкретні обставини, відповідно до яких відповідач прийшов до висновку про неможливість застосування основного методу.
Виходячи із вищевикладеного, позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля, а тому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 10 вересня 2019 року № UA 209000/2019/000389/2 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою судді від 16 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Суд керуючись статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача - Львівська митниця Державної митної служби України його правонаступником - Галицька митниця Держмитслужби.
07 лютого 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.24-34). В якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
У відзиві відповідач зазначає, що до митного оформлення подано митну декларацію від 30.08.2019 року №UA209190/2019/056965 на товар: «Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний об'ємом 1968смЗ, потужністю 130 kW, тип кузова-універсал, кількість місць -5, кількість дверей-5, колір-білий колісна формула -4х4, рік випуску - 2014, модельний рік - 2015, дата першої реєстрації 22.08.2014р. Призначений для переміщення по дорогах загального користування». До митного оформлення подано фактуру №04А/08/2019 від 29.08.2019, в якій вартість транспортного засобу зазначено 9 800 EUR. На думку відповідача за МД №UA209190/2019/056965 від 30.08.2019 індикатор ризику, визначений на рівні межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 13 900 EUR, що перевищувало заявлену фактурну вартість 9 800 EUR.
Окрім того, зазначають, що згідно п.4 Порядку здійснення аналізу оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.07.2015р. № 684, п.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 р. № 689 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків митними органами використовуються різні джерела інформації, в тому числі, і інформація, отримана в мережі Інтернет. Вказують, що під час здійснення митного оформлення т/з за митною декларацією МД №UA209190/2019/056965 від 30.08.2019 декларантом було надано наступні документи:
- Рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) №04А/08/2019 б 29.08.2019;
- Декларація про походження товару (Declaration of origin) від 29.08.2019;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобі ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/6714від 30.08.2019;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 в 22.08.2014;
- Договір про надання послуг митного брокера №б/н від 02.08.2019;
- Інші некласифіковані документи - Заява на вид. посвідчення від 30.08.2019;
- Інші некласифіковані документи - Заява ф/о від 01.08.2019;
- Копія митної декларації країни відправлення №19PL301010E0712089 від 29.08.2019;
- Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України MFT828521 від 18.01.2019;
- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України №НЕ75934 від 08.08.2015.
При розгляді поданих до митного оформлення документів відповідачем було встановлено, що купівля здійснювалась через юридичну особу (згідно фактури №04А/08/2019 від 29.08.2019), то проведення усіх банківських операцій здійснюється через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківських послуг з обов'язковою видачею чеку. Подана до митного оформлення Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №04А/08/2019 від 29.08.2019 не підтверджує факт купівлі транспортного засобу. Позивачем було також надано витяг з системи Bank Pekao згідно якого вбачається, що кошти було переведено на рахунок продавця (GLOBAL TRUST PROJECT) в загальному розмірі 9 476 євро 27.08.2019 року, не 9800 як вказане з ЕМД № UA209190/2019/056965 від 30.08.2019.
З наведеного вбачається, що подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містили розбіжності, оскільки оплата за придбаний товар проводилась: не в тому розмірі який вказується в декларації; не відповідно до виставленого продавцем рахунку-фактури Л°04А/08/2019 від 29.08.2019, а ще до його виставлення 27.08.2019.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем до митного оформлення не були надані обов'язкові для підтвердження заявленої митної вартості товарів належні документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема, платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та здійсненої операції купівлі-продажу.
До документа під кодом 0380 ЕМД №UA209190/2019/056965 від 30.08.2019 окрім Рахунок-Фактури (інвойс) (Commercial invoice) №04А/08/2019 від 29.08.2019 було підкріплено й витяг з каталогу SCHWACKE (скрін-шот АСМО «Інспектор» додається). Відповідно до каталогу SCHWACKE ціна продажу за транспортний засіб VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер кузова - НОМЕР_3 становить - 13 900 евро.
Отже, позивачем було надано митному органу витяг з каталогу SCHWACKE, який відповідає усім технічним характеристикам транспортного засобу позивача, так як ціна була сформована за номером кузова - НОМЕР_3 .
Також, було встановлено, що у експортній декларації зазначена інша вартість транспортного засобу (9 849,93 Євро) ніж задекларована декларантом (9 800). Власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами. Проте, жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано.
З огляду на вищевикладене, вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 10 вересня 2019 року № UA 209000/2019/000389/2 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Позивач в судове засідання не з'явився причин не прибуття не повідомив. На адресу суду від позивача поверталися конверти з відміткою органу поштового зв'язку інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення. Враховуючи те, що поштова кореспонденція скеровувалася на адресу, яка була вказана у позовній заяві, суд вважає, що позивач належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала просила відмовити у задоволенні повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Судом встановлено, що 29 серпня 2019 року продавцем було виставлено рахунок № 04А/08/19 за автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року, об'ємом двигуна 1968 см З, масою 1726 кг і вартістю 9800, 00 Євро у якому вказано реквізити продавця Global Trust Project Sp.z.o.o, покупця.
Відповідно до рахунку - фактури № 00739 від 26 серпня 2019 року вартість товару у шведських кронах становить 101 291, 00 крон, тобто 9476, 00 Євро.
З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2019 року за кодом операції 6450, на рахунок продавця Global Trust Project Sp.z.o.o було переказано 9 476, 00 Євро, що здійснено в системі інтернет - брикінгу продавця PekaloBIZNES 24.
Згідно фактури-інфойсу № 04А/08/2019/ від 29.08.2019 року сума до оплати за автомобіль складає 9800 Євро.
28 серпня 2019 року декларантом було здійснено оплату за розмитнення автомобіля у розмірі 108 000, 00 грн., а 29 грудня 2019 року було здійснено доплату (різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом і митною вартістю, визначеною митним органом) за митне оформлення у розмірі 33 665 грн.
10 вересня 2019 року Львівською митницею ДМС України прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000389/2 по митній декларації №UA209190/2019/056965, за яким митну вартість легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер кузова - НОМЕР_3 , двигун дизельний об'ємом 1968 см3, потужністю 130 kw, тип кузова - універсал, кількість місць -5, к- рік 2015, дата першої реєстрації 22.08.2014 року, визначено за 6 (резервним) методом митної вартості.
Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000389/2, обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв'язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи, додаткові документи не подавались). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст. 368 МКУ), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавались. Власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами. Однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання податкових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Декларантом додатково подано витяг з каталогу Schwacke в якому вартість даного автомобіля становить 13 900 Євро. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з каталогу Schwacke. Виходячи із вищезазначеного митна вартість товару становитиме 13 900 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову інформацію з каталогу Schwacke.».
Відповідно до цього, Львівською митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/01026.
У картці відмови зазначено:
«Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45МД (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000389/2 від 10.09.2019). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 № 651) невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ № 4495 - VI від 13.03.2012 р., ст. 54, п.6, п.п. 1.
Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: « Необхідно подати нову митну декларацію з дотриманням ч. 2 ст. 263 МК України та з урахуванням причини відмови, а саме слід вірно вказати митну вартість товару із внесення змін у гр. 12, 45 МД, відповідно до рішення про коригування митної вартості товару № UA 209000/2019/000389/2 від 10.09.2019».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Позовні вимоги підтверджені наявними у справі копіями доказів, а саме:
- митною декларацією № UA209190/2019/059353;
- рахунком № 04А/08/2019 від 29.08.2019 року;
- рахунком - фактурою № 00739 від 26.08.2019 року;
- підтвердженням переказу коштів (підтвердження операції) PekaoBIZNES 24 від 27.08.2019 року;
- дублікатом квитанції № 0.0.1449670440.1 оплата за розмитнення транспортного засобу від 20.08.2019 року;
- дублікатом квитанції № 0.0.1462028297.1 від 12.09.2019 року доплата за митне оформлення ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень законодавства вбачається, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару "легкового автомобіля - марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний об'ємом 1968смЗ, потужністю 130 kW, тип кузова-універсал, кількість місць -5, кількість дверей-5, колір-білий колісна формула -4х4, рік випуску - 2014, модельний рік - 2015, дата першої реєстрації 22.08.2014р., у розмірі 9800 євро.
При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, у зв'язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи. Оскільки, декларантом не надано витребовуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з каталогу Schwacke, що становить 13 900 євро.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказує на те, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв'язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи, додаткові документи не подавались). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст. 368 МКУ), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавались.
З цього приводу позивач у позовній заяві пояснив, що 29 серпня 2019 року продавцем було виставлено рахунок № 04А/08/19 за автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року, об'ємом двигуна 1968смЗ, масою 1726 кг і вартістю 9800, 00 Євро у якому вказано реквізити продавця Global Trust Project Sp.z.o.o, покупця.
Відповідно до рахунку - фактури № 00739 від 26 серпня 2019 року вартість товару у шведських кронах становить 101 291, 00 крон, тобто 9476, 00 Євро.
27 серпня 2019 року за кодом операції 6450, на рахунок продавця Global Trust Project Sp.z.o.o було переказано 9 476, 00 Євро, що здійснено в системі інтернет - брикінгу продавця PekaloBIZNES 24.
Згідно квитанції № 04А/08/2019/ від 29 серпня 2019 року сума оплати за автомобіль, яка була здійснена позивачем складає 9800 Євро.
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку №04А/08/2019 від 29.08.2019 (а.с. 10) чітко вказано ціну угоди в сумі 9800 Євро. Рахунок містить всю необхідну інформацію про дату вчинення купівлі-продажу, номер кузова транспортного засобу, його модель та рік випуску, прізвище та ім'я особи, якій його продано.
З огляду на викладене, покликання відповідача на непідтвердження числових значень складових митної вартості є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.
Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.
В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Враховуючи наведене вище, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими і безпідставними.
З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні.
Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 дійшов до
висновку про те, що рахунок - фактура є фактично розрахунково платіжним документом, передбачає встановлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється. При цьому, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18, де суд відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Суд вважає помилковим аргумент відповідача на обгрунтування його сумнівів про те, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, а позивачем не представлено жодних документів про перехід права власності між цими особами.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав автомобіль в фірми Global Trust Project Sp.z.o.o, що підтверджується відомостями на бланках цього підприємства.
У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою №04А/08/2019 від 29.08.2019, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України №1118 від 17.11.2005, затверджених Наказом Державної митної служби України, підтверджує митну вартість товару та є одним із видів документів на підтвердження обставини придбання транспортного засобу.
Також, відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.
Як встановлено судом, згідно рішення про коригування митної вартості товарів10 вересня 2019 року № UA 209000/2019/000389, митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів відповідно ст.53 Митного кодексу України, другий - п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з каталогу Schwacke. Виходячи із вищезазначеного митна вартість товару становитиме 13 900 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову інформацію з каталогу Schwacke.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В п. 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SCHWAKE. При цьому митним органом не надано аргументованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 13900 євро.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодної докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні.
Зі змісту оскаржуваного рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним, крім того, доказів неможливості використання інших методів відповідачем суду не надано.
Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/000389/2 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушує права та законні інтереси позивача, тобто є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2019/000389/2 від 10.09.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Державної митної служби України (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції .
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд. Відповідно до п.3 розділу УІ «Прикінцеві положення» КАС України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.
Повний текст рішення складено 26 травня 2020 року.
Суддя Кухар Н.А.