Справа № 420/2174/20
25 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя Олександровича ВП №60928423 від 28.02.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 р. по справі № 420/4659/19, яке набрало законної сили 10.12.2019 р., зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р., виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення №1-24.2/3961/19 від 15.07.2019 р., без обмеження максимального розміру пенсії.
На виконання рішення суду ОСОБА_1 11.12.2019 р. було проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 р., виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення. Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.01.2020 р. становить 28668 грн. Доплата за період з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 7656,25 грн. підлягає виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 р. № 20-1.
Позивач вказав, що частиною другою Постанови №649 установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Порядку № 649 визначено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України - Порядку №20-1.
Відповідно до п.5 Порядку №20-1 реєстр ведеться в електронному вигляді державною мовою. Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Тобто, на виконання вимог п.3 Порядку №649 відповідальним особам Головного управління, як боржнику за відповідним рішенням суду, надається доступ до розробленого Пенсійним фондом України реєстру для обліку рішень. Відповідальна особа Головного управління вносить передбачені п.5 Порядку №649 документи в електронному вигляді до зазначеного реєстру.
Позивач вказав, що у свою чергу, рішення Кабінету Міністрів України відповідно до положень ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства.
Відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат в Головного управління немає. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Позивач зазначив, що пункт 1 Порядку № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Враховуючи той факт, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений Постановою КМУ №649 від 22.08.2018 р. та прийнятий на виконання Закону України № 2262-ХІІ, є чинним та незаконним не визнавався, він є єдиним джерелом права - підзаконним нормативно-правовим актом, що вирішує питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Саме тому він застосовується органами Пенсійного фонду України при виконанні рішень суду при погашенні заборгованості з пенсійних виплат.
Головне управління при виплаті доплати пенсії діє у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, законами України та Постановою №649 з метою забезпечення належного рівня пенсійного забезпечення стягувача.
Позивач зазначив, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 26.12.2019 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60928423 за виконавчим листом №420/4659/19, виданим 16.12.2019 р.
Відповідний лист про виконання рішення суду надіслано Головним управлінням 17.01.2020 на адресу відділу примусового виконання рішень.
Позивач вказав, що попри надану Головним управлінням інформацію про виконання рішення суду, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 28.02.2020 р. винесено постанову ВП №60928423 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду, якою зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Позивач зазначив, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Як результат, державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не враховано викладені обставини (факт повного виконання рішення суду Головним управлінням у межах, допустимих діючим законодавством, до відкриття виконавчого провадження), що призвело до порушення норм законодавства, що стосується притягнення боржника до відповідальності згідно з вимогами Закону №1404.
Ухвалою від 17.04.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04 травня 2020 року о 12:00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою від 17.04.2020 року у відповідача витребувано матеріали виконавчого провадження.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, призначене на 04.05.2020 року на 12:00 год., судове засідання відкладено на 20.05.2020 року на 10:00 год. у зв'язку із запровадженням в Україні Постановою КМ України №211 від 11.03.2020 року карантину.
У судове засідання, призначене на 20 травня 2020 року о 10:00 год., сторони повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач та відповідач про причини неявки суд не повідомили.
Третя особа 04.05.2020 року через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Ухвалою від 25.05.2020 року суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №640/5248/19.
04.05.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 26.12.2019 р. перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №420/4659/19, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 16.12.2019 р. про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р., виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення №1-24.2/3961/19 від 15.07.2019 р., без обмеження максимального розміру пенсії.
23.01.2020 р. до відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Одеській області про часткове виконання рішення суду. У листі зазначано, що проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Доплата пенсії за період з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 7656,25 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплатна рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №649 та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 р. №20-1.
Відповідач вказав, що боржником рішення суду не виконано у повному обсязі, оскільки сума заборгованості була нарахована та посилання на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №649 є безпідставним, адже рішення суду є обов'язковим до виконання і посилання на Механізм погашення заборгованості є грубим порушенням Конституції України.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 р. №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.
Відповідач зазначив, що 27.01.2020 р. до відділу надійшла заява стягувача про невиконання боржником рішення суду.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
28.02.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 5100,00 грн.
В обгрунтування законності оскаржуваної постанови відповідач посилається на ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Частиною 2 вказаної статті передбачено накладення на боржника штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення.
Відповідач, посилаючись на практику ЄСПЛ, вказав, що право на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань. Відсутність грошових коштів у бюджеті не є підставою невиконання рішення суду, виконання чого є обов'язковим, що передбачено статтею 129-1 Конституції України.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року по справі № 420/4659/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення №1-24.2/3961/19 від 15.07.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.07.2018 року по 31.12.2018 року, виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення №1-24.2/3961/19 від 15.07.2019 року, без обмеження максимального розміру пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 9-16).
Рішення набрало законної сили 10 грудня 2019 року.
За заявою ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду від 08.11.2019 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєвим Ю.В. 26.12.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60928423 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/4659/19, виданим 16.12.2019 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.07.2018 року по 31.12.2018 року, виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення №1-24.2/3961/19 від 15.07.2019 року, без обмеження максимального розміру пенсії (а.с. 57, 61-62).
Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.
Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692 грн.
Лист відповідача від 26.12.2019 року про відкриття виконавчого провадження з відповідною постановою від 26.12.2019 року позивач отримав 10.01.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача (а.с.20).
23.01.2020 року на адресу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов лист ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області "Про виконання рішення" від 17.01.2020 року за вих. №1500-0226-7/155, відповідно до якого ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що на виконання рішення суду від 08.11.2019 року по справі №420/4559/19 ОСОБА_1 11.12.2019 р. було проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 року, виходячи з 80% грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення №1-24.2/3961/19 від 15.07.2019 року. У листі вказано, що доплата пенсії за період з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 7656,25 грн. підлягає виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22708.2018 р. №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 р. № 20-1 (а.с. 65-66).
27.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про вжиття заходів примусового характеру до боржника - ГУ ПФУ в Одеській області у зв'язку з невиплатою доплати пенсії (а.с. 70).
28.02.2020 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. за невиконання рішення суду на позивача було накладено штраф у розмірі 5100 грн. (а.с. 72-73).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч. 1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно зі ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, Законом №1404-VIII встановлена відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі №420/4659/19 виконано позивачем частково, зокрема, 11.12.2019 р. ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р., виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення. Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.01.2020 р. становить 28668 грн. Доплата за період з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 7656,25 грн. підлягає виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22708.2018 р. №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 р. №20-1.
Суд зазначає, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі - Порядок №649) визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пункту 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.
Згідно п.5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно з п.6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень:
- про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;
- про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Та згідно п. 3,6,7 Постанови "Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою" №20-1 від 26.09.2018 року у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень":
на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою;
про стягнення коштів.
Наказом керівника органу Пенсійного фонду України визначаються відповідальні особи, які здійснюють облік рішень у реєстрі (далі - відповідальна особа), у кількості не менше двох осіб з числа працівників, які відповідно до розподілу службових повноважень мають право доступу до автоматизованих засобів та баз даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ).
Доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку №649.
Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до відповідача разом з листом від 17.01.2020 року надавався Витяг з реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою програмою, з якого вбачається, що інформація по рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року по справі №420/4659/19 внесена до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що свідчить про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку №649 або п.7 Постанови №20-1. (а.с. 69).
Суд зазначає, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Також суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до частин 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в частині виплати суми боргу за період з 18.07.2018 р. по 31.12.2018 р. через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Такі висновки суду відповідають правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року в справі №405/3663/13-а, від 21.08.2019 року по справі 754/3105/19.
Так, згідно вищенаведених постанов невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Враховуючи, що позивачем виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року по справі №420/4659/19 не в повному обсязі не з його вини, а через відсутність бюджетного фінансування, при цьому позивач надав державному виконавцю докази виконання ним вимог Порядку №649 та Постанови №20-1, зокрема, щодо включення інформації про судове рішення на користь ОСОБА_1 до відповідного реєстру, суд дійшов висновку, що постанова від 28.02.2020 року про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №60928423 є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Посилання відповідача на скасування Порядку №649 в судовому порядку суд до уваги не бере, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.11.2019 року по справі № 640/5248/19 не набрало законної сили, оскільки оскаржене в апеляційному порядку, та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 року зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.11.2019 року до розгляду справи апеляційним судом.
Тобто, як на момент часткового виконання рішення позивачем, так і на момент накладення на позивача штрафу вказаний Порядок №649 був та залишається чинним.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягають повному задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до заяви про усунення недоліків додано платіжне доручення від 10.04.2020 року №8414 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 2102,00 грн. (а.с. 39).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно відмовити у стягненні на його користь сплаченого ним судового збору у разі задоволення його позову, оскільки позивач також є суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області набуває статусу суб'єкта владних повноважень коли здійснює публічно-владні управлінські функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Разом з тим, в адміністративній справі №420/2174/20 суб'єктом владних повноважень виступає лише відповідач, оскільки предметом спору є рішення відповідача, прийняте ним на виконання його публічно-владних управлінських функцій при здійсненні дій у виконавчому провадженні, проведення якого регламентованого Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року. У той же час, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у справі виступає юридичною особою - боржником у виконавчому провадженні, яка вважає, що її права були порушені прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в адміністративній справі виступають різними сторонами (позивачем та відповідачем), а нормами КАС України передбачена можливість спору між суб'єктами владних повноважень (між позивачем та відповідачем) лише у спорах між ними з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п.3 ч.1 ст.19 КАС України).
Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року по справі №826/3115/17, за зверненням суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкту владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.
З огляду на вищезазначене, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що в адміністративній справі №420/2174/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області приймає участь в якості суб'єкта владних повноважень, а тому при розподілі судового збору не приймає їх до уваги.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.3 розділу VI, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя Олександровича ВП №60928423 від 28.02.2020 року про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Андрухів