Іменем України
25 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1623/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 52933-52У від 07.11.2019,-
16 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС України у Луганській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 07 листопада 2019 року № Ф-52933-52У в сумі 26539,26 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 з 19 лютого 2007 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та є фізичною особою-підприємцем (дата запису: 19.02.2007, номер запису: 2 383 000 0000 004224). ФОП ОСОБА_1 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску.
07 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Луганській області була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52933-52У, в якій зазначено, що станом на 20 грудня 2019 року заборгованість позивача зі сплати ЄСВ становить 26 539,26 грн. При цьому незрозуміло, яким чином 07 листопада 2019 року Головному управлінню ДПС у Луганській області стала відома сума заборгованості позивача зі сплати ЄСВ станом на 20 грудня 2019 року.
Зазначила, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", та статті 6 та п. 9-4 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 08 липня 2010 року № 2464-VІ позивач була звільненна від сплати єдиного внеску та звільнена від штрафу та пені.
Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року № Ф-52933-52У протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.33-34).
Ухвалою суду від 25.05.2020 поновлено позивачу строк звернення до суду.
13.05.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов (а.с.39-40), в якому управління заперечує проти заявлених вимог з таких підстав.
Сума боргу у розмірі 26539,26 грн складається з: 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - II квартал 2018 року, 2457,18 грн - III квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - ІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн - ІІІ квартал 2019 року. Отже, станом на 31.10.2019 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-52933-52 на суму 26539,26 грн, яку 29.11.2019 поштою направлено позивачу.
Доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України №2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом №911.
Відповідач вважає, що у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону.
Так, п.28 розділу І Закону України від 28.12.2015 № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено п.п. 8 п. 4 ст.11 Закону України від 02.09.2014 №1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині доповнення розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" п.9.3, який з часом вважається пунктом 9.4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
З метою усунення такої законодавчої неточності в частині виключення п.9.4 із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстровано проект Закону України №6019 від 03.02.2017 "Про внесення зміни до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідач вважає, що метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, на думку відповідача, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу.
За таких обставин, враховуючи, що недоїмка у позивача виникла за період 2017 рік - ІІІ квартал 2019 року, на думку відповідача, позивач повинна сплатити нарахований внесок у повному обсязі.
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - ОСОБА_1 з 19.02.2007 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області (а.с.7,43).
Позивач у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець.
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.12.2019 за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн, у тому числі: 8448,00 грн за 2017 рік, 2457,18 грн за І квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за IV квартал 2018 року, 2754,18 грн за І квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року (арк. спр. 44).
07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52933-52, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 у позивача становить 26539,26 грн, з яких 26539,26 грн - недоїмка, 00,00 грн - штрафи та 00,00 - пеня (а.с.12, 41).
Згідно з відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення, позивач вказану вимогу отримала 02.12.2019 (арк. спр. 41).
На підставі заяви Головного управління ДПС у Луганській області від 26.12.2019, старшим державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження ВП №60958421 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Луганській області від 07.11.2019 № Ф-52933-52У (а.с.25, 29).
З розрахунку боргу з єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, по ФОП ОСОБА_1 вбачається, що залишок непогашеної заборгованості згідно з оскаржуваною вимогою складається з: 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - II квартал 2018 року, 2457,18 грн - III квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - ІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн - ІІІ квартал 2019 року (а.с.42).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - жовтень 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).
Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідності отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.
ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області, місцем її проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що не заперечується сторонами.
Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 07 листопада 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків в силу вимог пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 07 листопада 2019 року.
Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжив свою дію в часі.
Позивач знаходиться на обліку в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області, місцем її проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що визнається сторонами, та підтверджується копією паспорта позивача (а.с.7-10)
Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а відповідач не має права формування вказаної вимоги за відсутності в позивача обов'язку нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від № 805/4967/16-а (провадження №К/9901/42831/18), яка містить висновок також і про те, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є вимога.
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей ще не прийнятий, не оприлюднений і не набрав чинності відповідно до вимог пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями), відсутні підстави вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена.
Отже за встановлених судом обставин, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що на час проведення антитерористичної операції факт перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в м. Сєвєродонецьку є підставою для зупинення застосування до неї заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є спірна вимога.
Судом також встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм Закону №2464, судом встановлено, що вимога ГУ ДПС України про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-52933-52 від 07.11.2019 є протиправною на час її формування.
Зазначений висновок суду є достатньою підставою для скасування оскарженої позивачем вимоги.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (а.с.6).
Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд відповідно до вимог ст. 139 КАС України не вирішує питання щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи заяву представника позивача про надання ним доказів, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 52933-52У від 07.11.2019 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52933-52У від 07.11.2019 щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 26539,26 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 43143746; місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Шембелян