26 травня 2020 року справа №П/320/1193/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення заборгованості.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 27 років служби в сумі 479385,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що після звільнення з військової служби він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (27 років). Однак, за результатом розгляду його звернення відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що позивач звернувся в різні дні з двома заявами про виплату одноразової грошової винагороди при звільненні та одноразової грошової винагороди у зв'язку з настанням інвалідності.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що оскільки він був відряджений і проходив військову службу у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, та був звільнений зі служби безпосередньо з посади, займаної на вказаному підприємстві, із залишенням на військовій службу, то одноразова грошова виплата має бути здійснена саме за рахунок коштів відповідача. При цьому, позивач вважає непереконливими посилання відповідача на одночасне подання двох заяв, оскільки до Міністерства оборони України він звертався за наданням роз'яснень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, у тому числі позивачу, здійснюється за рахунок коштів Збройних Сил України.
Відповідач наголосив на тому, що оскільки позивача було звільнено з військової служби спочатку наказом Міністра оборони України, а потім наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, то відповідні виплати має здійснювати саме Міністерство оборони України.
Крім того, відповідач зауважив, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не отримує коштів з Державного бюджету України, а тому відповідач не має можливості здійснити відповідні виплати на корить позивача.
Також відповідач зазначив, що позивачем було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги при звільнені від 20.12.2019 та заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби від 21.12.2019.
Листом від 21.01.2020 №1-23.1/512/20 позивачу було повідомлено про необхідність вибору підстави, за якою ОСОБА_1 має бути здійснена виплата одноразової грошової допомоги, оскільки вимогами чинного законодавства не передбачена виплата одночасно декількох видів грошової допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.10.2019 №570 підполковника ОСОБА_1 , провідного інженера електрозв'язку (старшого офіцера) відділу зв'язку, навігації, спостереження та спеціального зв'язку Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я) (а.с.10).
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 26.11.2019 №1211/о підполковника ОСОБА_1 , провідного інженера електрозв'язку (старшого офіцера) відділу зв'язку, навігації, спостереження (ЗНС) та спеціального зв'язку Украероцентру, звільнено із займаної посади 29.11.2019 (а.с.11).
У наказі вказано, що вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 27 років 3 місяці.
Відповідно до виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України довідки від 03.12.2019 №1-24.2/7436/19 загальна сума грошового забезпечення позивача становить 35051,00 грн. (а.с.12).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою від 16.12.2019, у якій просив надати вказівки відповідним посадовим особам щодо роз'яснення та вжиття заходів стосовно не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», після звільнення з військової служби (а.с.15).
Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 27.12.2019 №0290/Т-1880/1653 повідомив позивачу, що з 01.01.2017 Міністерство оборони України не здійснює виплату одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців, які звільнені з військової служби з посад, займаних у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху (а.с.16).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із заявою від 20.12.2019, у якій просив розглянути позитивно питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, яка передбачена ст..ст.9,15 Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», після звільнення з військової служби, яка є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та спрямована на соціальну адаптацію позивача після звільнення (а.с.13).
Крім того, позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.12.2019, у якій повідомив, що згідно з рішенням МСЕК Київської ОДА КЗ КОР «Обласне бюро МСЕ» Броварська МР МСЕК (виписка АВ №00819301) від 16.12.2019 ОСОБА_1 надано статус особи з інвалідністю ІІІ групи з 16.12.2019, у зв'язку з чим просив розглянути питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (а.с.37).
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України листом від 21.01.2020 №1-23.1/512/20 повідомило позивачу, що оскільки позивачем було подано до відповідача заяву про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби і заяву про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, позивачу необхідно визначитись, яка із вищевказаних заяв підлягає розгляду.
Крім того, відповідач зазначив, що до Украерорух надійшов лист від Міністерства оборони України від 27.12.2019 №0290/Т-1880/1653, яким надано відповідь на заяву позивача стосовно виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідач зазначив, що станом на 21.01.2020 заяви позивача не можуть бути задоволені до з'ясування ОСОБА_1 питання щодо вибору підстави, за якою має бути виплачена одноразова грошова допомога, а у разі надходження відповідної обґрунтованої заяви її буде розглянуто в установленому порядку (а.с.14).
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абзаців четвертого - п'ятого пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Із наведених норм убачається, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міністерство оборони України, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.
У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.
Відповідно до частини десятої статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 14 цього Порядку одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року №1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Підприємства, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій».
При цьому фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно з статтею 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, видатки на її виплату здійснюються за кодом 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Отже, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємстваіз залишенням на військовій службі, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства.
У зв'язку з цим. суд вважає, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та не несе відповідних зобов'язань зі здійсненням таких видатків.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 03.06.2014 у справі №21-158а14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 39493090), від 07.10.2014 у справі №21-398а14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 41019514) та Верховним Судом у постанові від 19.07.2019 у справі №2а-5473/12/0170/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83142517).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги має бути здійснена саме Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заяву про виплату одноразової грошової допомоги при звільнені від 20.12.2019 та заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби від 21.12.2019.
Відповідач листом від 21.01.2020 №1-23.1/512/20 повідомив позивачу про необхідність вибору підстави, за якою ОСОБА_1 має бути здійснена виплата одноразової грошової допомоги.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вимогами чинного законодавства передбачено, що позивач за його вибором має право на отримання лише одного виду одноразової грошової допомоги, тому позивачу було запропоновано визначитись, яку саме грошову допомогу він хоче отримати, і в разі надходження від нього відповідної обґрунтованої заяви її буде повторно розглянуто в установленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.12.2019 про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та із заявою від 21.12.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Отже, у разі наявності у особи права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності через захворювання, пов'язане із проходженням військової служби, передбачене Законом №2011-ХІІ, та одноразової грошової допомоги, передбаченої іншим нормативно-правовим актом, то здійснюється виплата лише одного виду одноразової грошової допомоги за вибором особи.
При цьому вказана норма не містить жодних застережень щодо виплати різних видів грошової допомоги, передбачених одним нормативно-правовим актом, тобто Законом №2011-ХІІ.
Суд звертає увагу на те, що право особи на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я передбачено статтею 15 Закону №2011-ХІІ, а право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності через захворювання, пов'язане із проходженням військової служби - статтею 16 Закону №2011-ХІІ.
Отже, оскільки одноразова грошова допомога у зв'язку зі звільненням зі служби за станом здоров'я та одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням інвалідності через захворювання, пов'язане із проходженням військової служби, встановлені одним нормативно-правовим актом, суд вважає, що у разі наявності у особи права на одночасне отримання вказаних видів одноразової грошової допомоги, така особа не зобов'язана обирати лише один вид грошової допомоги, як того вимагає стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ, оскільки виплата вказаних видів грошової допомоги здійснюється особі в рамках одного Закону незалежно одна від одної.
У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо того, що позивачу має бути нарахований лише один вид одноразової грошової допомоги за його вибором.
Крім того, враховуючи календарну черговість надходження заяв, відповідач спочатку мав вирішити питання щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача від 20.12.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням зі служби за станом здоров'я, на момент подання якої не існувало факту подання другої заяви від 21.12.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності через захворювання, пов'язане із проходженням військової служби. Отже, зазначені обставини (подання двох заяв про виплату ОГД) могли бути покладені відповідачем в якості підстави для відмови у задоволенні виключно другої заяви, яка була подана пізніше.
У позовній заяві позивач зазначив що сума одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням, яка має бути стягнута з відповідача, становить 479385,00 грн.
Відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 03.12.2019 №1-24.2/436/19 загальна сума грошового забезпечення позивача становить 35051,00 грн., а вислуга років позивача становить 27 років.
Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги, який має бути виплачений позивачу, складає 473188,50 грн. (35051,00 грн. х 50% х 27), тобто позивач допустив арифметичну помилку під час розрахунку розміру допомоги.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 473188,50 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код 19477064, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 років служби у розмірі 473188,50 грн. (чотириста сімдесят три тисячі сто вісімдесят вісім грн.50 коп.).
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.