26 травня 2020 року справа № 340/1202/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з заявою до Управління про визнання протиправним та скасування рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно передачу у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Водночас просила суд зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення.
У позовній заяві зазначає, що Управління незаконно відмовило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки законодавством встановлено обов'язок отримати у власність чи користування земельної ділянки перед утворенням і реєстрацією фермерського господарства.
Управління заперечило стосовно позову, подавши відзив на нього (а.с.35-41).
Стверджує, що позивач не є членом фермерського господарства, а тому немає права на отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Зазначило, що вправі вирішувати, які землі можна передавати у власність.
16 квітня 2020 року суд прийняв ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.29-30).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, 26 грудня 2014 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області прийняв рішення, яким визнав за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право на постійне користування земельною ділянкою площею 18,1 га, яка розташована на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (далі - Рада) та надана померлому для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 08 листопада 2001 року (а.с.22-24).
Судове рішення набрало законної сили 08 квітня 2015 року (а.с.22-24).
Згідно змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03 січня 2020 року відбулась державна реєстрація права постійного користування за ОСОБА_2 (а.с.16).
12 лютого 2020 року ОСОБА_2 (землекористувача) надала погодження (нотаріально посвідчене) щодо оформлення за позивачем та іншими двома особами права власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки, якою користується на підставі рішення суду (а.с.15).
12 лютого 2020 року позивач подала до Управління заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520883800:02:000:7001, яка перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 , та знаходиться на території Ради (а.с.10).
Разом із заявою позивач надала: графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки; копію паспорта та ідентифікаційного номера; копію диплому про освіту отриману в аграрному навчальному закладі; погодження землекористувача; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копії довідок про відсутність у власності земельної ділянки, про вартість та розмір середньої частки (паю) на території органу місцевого самоврядування, про відсутність генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Згідно довідки Відділу у Бобринецькому районі Управління від 26 грудня 2019 року середній розмір земельної частки (паю) на території Ради становить 7,73 умовних кадастрових гектарів (а.с.18).
16 березня 2020 року (в межах строку визначеного законом) Управління прийняло рішення, яким відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначивши про відсутність інформації, що підтверджує членство у фермерському господарстві (а.с.25).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проаналізувавши ці норми права, суд зробив висновок, що відмова Управління у наданні дозволу не ґрунтується на приписах закону і має юридичне значення, оскільки прийнята в межах строку, який встановлено законом (місячний строк).
У позивача не виникло права замовити проект землеустрою внаслідок бездіяльності відповідача щодо несвоєчасності розгляду звернення.
Тому, оскаржене рішення порушує право на отримання у власність земельної ділянки.
Приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Таким чином, спочатку особа отримує у власність чи користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а лише потім стає його членом.
Землекористувач ( ОСОБА_2 ) заяву-погодження про передачу земельної ділянки у користування позивача та інших осіб для ведення фермерського господарства адресувала Управлінню.
Тому, її належить вважати, як заяву про припинення права користування.
Отже, оскаржене рішення Управління прийнято необґрунтовано.
Це є ознакою його протиправності відповідно до припису пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України.
За таких обставин суд зобов'язує Управління повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правового висновку суду.
Отже, позов належить задовільнити.
Судові витрати у справі складаються з судового збору у сумі 840,80 грн. (а.с.6).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області від 16 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 12 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 12 лютого 2020 року з урахуванням правового висновку суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей