26 травня 2020 року справа № 340/1767/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку загального позовного провадження адміністративний позов приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська»» (далі - Підприємство) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Підприємство звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2019 року, якими:
- застосовано штрафну санкцію за платежем «пальне» у сумі 635364,20 грн.;
- застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у виді заробітної плати, у сумі 510 грн.;
- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 17717,15 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 12436,39 грн. і нараховано пеню - 5055,97 грн.;
- застосовано штрафну санкцію за платежем «адміністративні штрафи та пеня» у сумі 510 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заяви.
Зазначив, що Підприємство не реалізовувало пальне, а передало виконавцю для обробітку його (позивача) землі.
Тому не вважає себе платником акцизного податку, так як не відбувся перехід права власності на пальне.
Водночас стверджував, що працівникам не виплачувалась заробітна плата у натуральній формі. Працівники на підставі заяв придбавали солому, розраховуючись за неї нарахованою заробітною платою у грошовій формі (здійснювався взаємозалік).
Разом з тим пояснив, що запит ревізорів про надання копії документів не відповідав вимогам закону.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.183-185).
У судовому засіданні представники Управління пояснили, що Підприємство реалізувало пальне, не зареєструвавшись платником акцизного податку.
Разом з тим зазначили, що платник податків виплачував працівникам заробітну плату у натуральній формі і, будучи податковим агентом та обчислюючи податок на доходи фізичних осіб, не застосував певний коефіцієнт, занизивши грошове зобов'язання.
Водночас, на їх думку, Підприємство не відобразило у звіті частину суми виплачених доходів працівникам, застосовуючи натуральну форму оплати.
Також стверджували, що платник податків не надав копії документів на запит ревізорів.
Ухвалою суду від 07 травня 2020 року прийнято рішення про заміну первісного відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління 2) його правонаступником - Управлінням та завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 2 а.с.53-54).
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, в період з 04 по 25 березня 2019 року Управління 2 провело планову документальну виїзну перевірку Підприємства на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року (а.с.16-56).
Провівши перевірку, ревізори виявили порушення податкового законодавства, які зазначили у акті перевірки.
Позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки займається обробітком землі.
Ревізори встановили такі порушення:
- Підприємство придбавало пальне, яке передавало виконавцям робіт, що обробляли землі власною технікою, не зареєструвавшись платником акцизного податку;
- платник податків виплачував працівникам заробітну плату у натуральній формі та, обчислюючи податок на доходи фізичних осіб, не застосував певний коефіцієнт, занизивши грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб;
- підприємство не відобразило у звіті форми 1-ДФ частину суми виплачених доходів працівникам, застосовуючи натуральну форму оплати.
Керівник Управління погодився з висновками ревізорів і 17 квітня 2019 року прийняв податкові повідомлення-рішення, якими:
- застосовано штрафну санкцію за платежем «пальне» у сумі 635364,20 грн.;
- застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у виді заробітної плати, у сумі 510 грн.;
- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 17717,15 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 12436,39 грн. і нараховано пеню - 5055,97 грн.;
- застосовано штрафну санкцію за платежем «адміністративні штрафи та пеня» у сумі 510 грн. (Том 1 а.с.8-15).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Що стосується штрафної санкції за платежем «пальне», то суд зазначає наступне.
Так, упродовж періоду, який перевірявся, Підприємство придбавала пальне, котре зберігало за місцем виробництва.
У цей період позивач уклав договори про надання сільськогосподарських послуг з використанням техніки з ТОВ «Агрохолдінг М», ФГ «Скачко» та ФГ «Агро-вись».
Виконавці надали послуги з обробітку землі і збирання урожаю, що доводиться аналізом актів приймання-виконання робіт.
За умовами правочинів Підприємство забезпечило виконавців пальним на загальну суму 635364,20 грн.
Передача пального доводиться відомостями і виконанням робіт.
Такі обставини визнаються сторонами і зазначені в акті перевірки.
На думку податкового органу, мав місце перехід права власності на пальне, що вказує на реалізацію, яку можуть здійснювати лише зареєстровані платники акцизного податку.
Підприємство не реєструвалось таким платником.
Відповідно до приписів підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України (в редакції станом на час спірних правовідносин) платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
Приписами підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.
Отже, передача замовником пального виконавцю робіт з обробітку землі не передбачає перехід права власності.
Замовник у будь-який час може зупинити виконання робіт та вимагати повернення палива, яке не використане та належить йому.
Такий випадок є схожим на випадок, коли особа орендує техніку для обробітку землі, заправляючи її власним пальним.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що Підприємство у взаємовідносинах зі згаданими контрагентами не набуло статусу платника акцизного податку, оскільки не реалізовувало пальне.
На позивача накладено штраф відповідно до приписів пункту 117.3 статті 117 ПК України.
Цією нормою права встановлено, що здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Таким чином податкове повідомлення-рішення Управління 2 про накладення штрафу за платежем «пальне» у сумі 635364,20 грн. протиправне та його належить скасувати, задовільнивши позов у цій частині вимог.
Що стосується податкових повідомлень-рішень з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у виді заробітної плати, то суд зазначає наступне.
Так, упродовж періоду, який перевірявся, працівникам Підприємства нараховувалась заробітна плата виключно у грошовій формі.
Деякі працівники звертались з заявами про продаж сіна (Том 2 а.с.24).
У заявах зазначали, що оплату просять здійснити за рахунок нарахованої заробітної плати, провівши залік (Том 2 а.с.24-25).
Такі обставини визнані сторонами у судовому засіданні.
На думку Управління 2, Підприємство допустило порушення приписів пункту 164.5 статті 164 КАС України.
Цією нормою права встановлено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Такий висновок є помилковим.
Підприємство нараховувало працівникам дохід (заробітну плату) виключно у грошовій формі.
Працівник, подавши заяву про купівлю сіна, висловив згоду оплатити його вартість за рахунок нарахованої заробітної плати.
Тому мають місце дві господарські операції: нарахування заробітної плати у грошовій формі; продаж сіна, оплата якого здійснена заліком.
Отже, позивач не порушив приписів згаданої норми ПК України, тому сплатив податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати у повному обсязі.
Таким чином подав і правильну звітність за формою 1-ДФ.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність двох податкових повідомлень-рішень Управління 2 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у виді заробітної плати (штраф і пеня є похідними від зобов'язань).
Позов у цій частині вимог належить задовільнити, скасувавши податкові повідомлення-рішення.
Що стосується податкового повідомлення-рішення, яким накладено штрафну санкцію у сумі 510 грн. за ненадання копій документів, то суд зазначає наступне.
Так, в останній день перевірки (25 березня 2019 року) ревізори надали запит про надання копій документів (Том 1 а.с.195-196).
У запиті мова йшла про договори з надання комплексу послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, актів приймання-виконання робіт, звітів про фактично виконані роботи, відомості про видачу палива, оборотні рахунки.
Запит містив чітку конкретику з вказівкою про трьох контрагентів.
Первинні документи бухгалтерського обліку стосувались взаємовідносин з контрагентами, яким Підприємство передавало паливо для виконання робіт щодо обробітку землі та збирання врожаю.
Ревізори, проаналізувавши ці документи, зробили висновок про порушення податкового законодавства, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення за платежем «пальне».
Приписами пункту 85.4 статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Отже, вимога ревізорів про надання копій документів, які стосувались фінансово-господарської діяльності, під час дослідження котрої виявили порушення, відповідає вимогам закону.
25 березня 2019 року Підприємство відмовило у наданні копій документів (Том 1 а.с.197-198).
Відмовляючи у задоволенні вимоги, платник податків зазначив, що під час перевірки надав усі документи, а ті, які витребовувались, не містять жодних порушень.
Управління 2 застосувало до Підприємства штрафну санкцію у сумі 510 грн. на підставі приписів пункту 121.1 статті 121 ПК України.
Цією нормою права встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Законом надано право ревізорам витребовувати у платників податків копії документів стосовно виявлених порушень, щоб мати докази їх вчинення у разі оскарження справи у суді.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про правомірність застосування штрафної санкції, оскільки Підприємство відмовило у наданні копій документів, які зберігало.
Таким чином, у задоволенні позову у цій частині вимог належить відмовити.
Отже, позов задоволений частково.
Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 10073,90 грн. (Том 1 а.с.3).
Позов задоволено на 99,93%.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 17 квітня 2019 року, яким до приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська»» застосовано штрафну санкцію за платежем «пальне» у сумі 635364,20 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 17 квітня 2019 року, яким до приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська»» застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у виді заробітної плати, у сумі 510 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 17 квітня 2019 року, яким приватному підприємству «Агрофірма «Кам'янська»» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 17717,15 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 12436,39 грн. і нараховано пеню - 5055,97 грн.
В іншій частині позову відмовити у задоволенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська»» судові витрати у сумі 10066,85 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей