про відмову у відкритті провадження у справі
25 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/7180/20
категорія 102020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши позовну заяву адвоката ОСОБА_1 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
встановив:
Адвокат ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (ЄДРПОУ 04347456, адреса: вул. Поліська, 3, с.Мартинівка, Пулинський район, Житомирська область, 12041), щодо ненадання адвокату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повної інформації на адвокатський запит від 22.04.2020 року вих.№20200422/001 та зобов'язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області (ЄДРПОУ 04347456, адреса: вул.Поліська,3, с.Мартинівка, Пулинський район, Житомирська область, 12041), надати адвокату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на адвокатський запит від 22.04.2020 року вих.№20200422/001: інформацію, чи укладений Мартинівською сільською радою або іншими уповноваженими Мартинівською сільською радою фізичними або юридичними особами договір на проведення робіт з виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 (щодо якої рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/11704/19 зобов'язано Мартинівську сільську раду затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:01917 в оренду ОСОБА_2 ); копію договору з усіма додатками та невід'ємними частинами до нього на проведення землевпорядних робіт по виготовленню технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197; копію технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.
Перевіряючи, після одержання позову, чи відповідає він вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, судом ураховано наступне.
Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною першою статті 12 Закон № 280/97-ВР передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
За приписами частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР до повноважень селищного голови входить, зокрема: ведення особистого прийому громадян; забезпечення на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видання розпоряджень у межах своїх повноважень тощо.
Крім того, положеннями частини 1, 11 статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Поряд з цим, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 зазначеного Закону).
Згідно приписів статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Таким чином, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.
Проте, як убачається з матеріалів справи, позивач вважає протиправною бездіяльність Мартинівської сільської ради щодо ненадання адвокату ОСОБА_3 Н.В. повної інформації на адвокатський запит, з яким вона звернулася, з метою надання правової допомоги ОСОБА_2 , до Мартинівської сільської ради.
Зміст адвокатського запиту адвоката Аваєвої Н.В. в даній справі спрямований на те, щоб орган місцевого самоврядування надав повну інформацію, зокрема про те, чи укладений Мартинівською сільською радою або іншими уповноваженими Мартинівською сільською радою фізичними або юридичними особами договір на проведення робіт з виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 (щодо якої рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/11704/19 зобов'язано Мартинівську сільську раду затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:01917 в оренду ОСОБА_2 ); а також надав копію договору з усіма додатками та невід'ємними частинами до нього на проведення землевпорядних робіт по виготовленню технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та копію технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.
Суд наголошує, що правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
За приписами частини першої статті 24 вказаного Закону адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Абзацом 1 частини другої статті 24 Закону № 5076-VI визначено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Тобто, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює обов'язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, надати повну відповідь не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У свою чергу, з метою захисту професійних прав адвокатів чинним законодавством передбачений механізм притягнення посадових осіб до відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит чи надання неповної відповіді.
Так, відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Як слідує з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушеного права на отримання інформації з метою надання професійної правничої допомоги клієнту ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.05.2019.
Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що запитувана позивачем інформація стосується виконання рішення у справі №240/11704/19, яке набрало законної сили за позовом ОСОБА_2 .
Так, на переконання суду, запитувана в адвокатському запиті інформація, за своїм змістом не є публічною інформацією в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а належить до інформації необхідної для надання правової допомоги конкретній фізичній особі ОСОБА_2 , як клієнту адвоката ОСОБА_1 , порядок надання якої врегульовано, зокрема, Законами України "Про інформацію", "Про захист персональних даних".
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 06.02.2020 у справі №640/16398/19 адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відносини, які склалися між позивачем та відповідачем у даній справі щодо зобов'язання останнього надати повну інформацію на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Також правову позицію щодо підсудності справи адміністративному суду за позовом адвоката про оскарження відмови розпорядника інформації у наданні саме публічної інформації на його адвокатський запит висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.12.2019 (справа № 826/5331/18).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Абзацом 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України» зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін щодо доведення своїх позицій, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо ненадання інформації, запитуваної адвокатським запитом, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі за даною позовною заявою необхідно відмовити.
Поряд з наведеним, слід відмітити, що згідно з частиною шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вимог вказаної норми необхідно зазначити, що розгляд такої справи віднесено до суду загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Відмовити адвокату Аваєвій Наталії Валеріївні у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає вирішенню судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Липа