25 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/5660/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
6 квітня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити пенсію за віком, починаючи з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 15 вересня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком разом з усіма підтверджуючими документами, однак отримала відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що при обчисленні страхового стажу не враховано записи трудової книжки, через те, що зазначене у трудовій книжці прізвище « ОСОБА_1 » не відповідає прізвищу позивача згідно паспорта « ОСОБА_1 » та відсутній витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію зміни прізвища, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
7 травня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.33-35). В якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволені позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року до 31 березня 1960 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років 6 місяців та наявності страхового стажу не менше 25 років.
До страхового стажу позивача не враховано записи трудової книжки, оскільки вони виписані на прізвище « ОСОБА_1 », що не відповідає паспортним даним позивача, окрім того у дипломі зазначено « ОСОБА_1 », а у свідоцтві про розірвання шлюбу « ОСОБА_1 », також серед поданих документів для призначення пенсії відсутній витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію зміни прізвища.
Згідно з поданими документами стаж позивача становить 13 років 3 місяці 14 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи 25 років.
19 травня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач із доводами відповідача, викладеними у відзиві на адміністративний позов не погоджується, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.45-46).
Відповідно до довідки у справі від 21 травня 2020 року згідно з наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року №01-42-в суддя Гурін Д.М. у період з 15 травня 2020 року до 19 травня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.50).
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням 59-річного віку та за наявності загального стажу 41 рік, звернулась 13 грудня 2019 року до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, подавши в електронному вигляді заяву та всі підтверджуючі документи (а.с.17-19).
Проте, як встановлено з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №47016/03-29 від 29 грудня 2019 року, відповідач, при обчисленні страхового стажу не врахував записи трудової книжки серія НОМЕР_1 , виданої 4 червня 1982 року, через те, що прізвище, яке зазначено у трудовій книжці « ОСОБА_1 » не відповідає прізвищу згідно паспорта « ОСОБА_1 », крім того серед поданих для призначення пенсії документів відсутній витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію зміни імені (прізвища), а також у дипломі зазначено « ОСОБА_1 », а у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_1 » (а.с.20-22).
Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача та вважаючи, що у неї є наявні усі підстави для призначення пенсії за віком, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положення частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачу виповнилось 59 років ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 було надано відповідачу копію свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 , виданого 30 серпня 1995 року, яке свідчить про те, що у зв'язку із розірванням шлюбу, прізвище « ОСОБА_1 », після розірвання шлюбу буде « ОСОБА_1 », яке і відповідає прізвищу, згідно паспорта громадянина України (а.с.5, 14).
Щодо розбіжностей у написанні прізвища у дипломі « ОСОБА_1 », а у свідоцтві про розірвання шлюбу та у трудових книжках « ОСОБА_1 ». Згідно з копією диплома НОМЕР_3 прізвище позивача зазначено « ОСОБА_1 », однак диплом заповнений російською мовою (а.с. 16), що пояснює написання прізвища з двома літерами «л». Свідоцтво про розірвання шлюбу видане українською мовою на прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 14), трудова книжка серія НОМЕР_1 заповнена російською мовою на прізвище « ОСОБА_1 » (7), трудова книжка НОМЕР_4 заповнена українською мовою на прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 9). Зазначені документи мають розбіжності у написанні прізвища, які пояснюються особливостями його написання на різних мовах, а також можливими неточностями при їх заповненні.
Що стосується тверджень відповідача щодо обов'язковості надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію зміни імені (прізвища), то вказаний документ для призначення пенсії не є обов'язковим та може бути наданий лише у випадку неможливості підтвердження зміни імені (прізвища) іншими документами, у той час, як позивачем були надані первинні документи, які підтверджують зміну її прізвища.
Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У матеріалах справи містяться копії трудових книжок ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 та серія НОМЕР_4 , які підтверджують трудову діяльність позивача, які останньою подавались до органу пенсійного фонду для призначення пенсії за віком (а.с.7-13).
Згідно з статтею 62 Закону України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Частина 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії 13 грудня 2019 року, що підтверджується інформацією з веб - сторінки пенсійного фонду та не заперечується відповідачем (а.с.17-19).
Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та у зв'язку із зверненням до відповідача ОСОБА_1 у строк не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, тобто з 15 вересня 2019 року, пенсія за віком має бути призначена ОСОБА_1 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 15 вересня 2019 року.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Таким чином, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач досягла відповідного віку та має право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлене листом від 26 грудня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком не відповідає передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, які суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити пенсію за віком, починаючи з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 15 вересня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Д.М. Гурін