15 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/1175/20
категорія 102080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою і просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у вигляді висновку від 30.01.2020 про внесення змін до актового запису про народження № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, а саме виправити національність матері з "українка" на "полька"; про внесення змін, доповнень до актового запису про шлюб № 164 від 23.10.1976, складеного Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), а саме виправити національність нареченої з "українка" на "полька";
- зобов'язати відповідача внести зміни до актових записів: про народження № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, а саме виправити національність матері з "українка" на "полька"; про шлюб № 164 від 23.10.1976, складеного Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), а саме виправити національність нареченої з "українка" на "полька".
В обґрунтування позову зазначила, що відмова відповідача у внесенні до вищезазначених актових записів з підстав відсутності правового механізму визначення належності особи до певної етнічної спільноти та не передбачення фіксації відомостей про національність у будь - якому документі, у тому числі, які ідентифікують особу, порушують її право на вільне обрання та відновлення своєї національності. Стверджує, що неправильне зазначення національності в актових записах позбавляє її можливості в повній мірі реалізувати свої цивільні права та обов'язки, створює перешкоди у захисті її охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 11.03.2020.
11.03.2020 справа в судовому засіданні не слухалася, у зв'язку із врученням відзиву позивачу перед засіданням, а також необхідністю витребування доказів у відповідача. Судове засідання в справі відкладено на 30.03.2020.
Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити в позові за безпідставністю. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач указує, що керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI, Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5, та на підставі наданих позивачем документів, склав обґрунтований висновок про відмову у внесенні змін. Також зазначено, що на сьогодні відсутній правовий механізм визначення належності особи до певної етнічної спільноти, так само як законодавчо не внормовано процедуру встановлення національності особи. Визнаючи та поважаючи право громадянина України на національне самовизначення, Держава Україна не передбачає фіксації відомостей про національність у будь - якому документі, у тому числі, які ідентифікують особу не втручаючись в особисте життя громадян.
У судове засідання сторони не прибули, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Одночасно позивачем указано, що позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі. Відповідачем надіслано лист з проханням розглядати справу без участі їх представника та взяти до уваги відзив.
На виконання вимог суду, відповідачем направлено до суду копію актового запису про шлюб № 164 від 23.10.1976, складеного Коростишівським районним відділом ДРАЦС, та копію актового запису про народження № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) з заявою про внесення змін до актового запису:
- про народження № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, а саме виправити національність матері з „українка" на „полька";
- про шлюб № 164 від 23.10.1976, складеного Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану, а саме виправити національність нареченої з „українка" на "полька".
До заяви позивачем додані документи, які, на її думку, підтверджують потребу внесення змін до актових записів.
За результатами розгляду заяви позивача, 30 січня 2020 року Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) складено висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану.
Відповідно до змісту вказаного висновку, відповідач вважає за неможливе внести зміни до актового запису про народження заявниці № 15 від 27 квітня 1955 року, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, а саме: виправити національність матері з „українка" на „полька" у зв'язку з тим, що актовим записом про народження графа «національність» відносно дитини не передбачена, а у повному витягу № 25239702 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян сформованого 16.01.2020 Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо актового запису про шлюб батьків заявниці № 13 від 09.09.1951, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області на ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , національність дружини (матері заявниці) ОСОБА_4 зазначено «українка».
Неможливість внесення змін до актового запису про шлюб заявниці № 164 від 23 жовтня 1976 року, складеного Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в частині виправлення національності нареченої з „українка" на „полька" обґрунтовано тим, що у повному витягу № 25239021 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, сформованому 16.01.2020 Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо актового запису про народження заявниці № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області на ОСОБА_1 , національність батька - ОСОБА_2 зазначено «українець», національність матері - ОСОБА_6 зазначено «українка», графа «національність дитини» актовим записом про народження не передбачена.
Також висновку вказано на відсутність правового механізму визнання належності особи до певної етнічної спільноти та не передбачення фіксації відомостей про національність у будь-якому документі, у тому числі, які ідентифікують особу.
Позивач вважаючи, що зазначений висновок є протиправним, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правовідносини щодо яких виник спір між сторонами на даний час регулюються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI (зі змінами та доповненнями) та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно зі ч. 1 ст. 6 Закону, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частиною першою статті 22 Закону передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису (ч. 4 ст. 22 Закону).
Відповідно до ч. 2 згаданої статті Закону та п. 2.5 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис.
У абзаці першому пункту 2.1 Правил визначено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред'явленні паспорта або паспортного документа.
Пункт 2.6 Правил передбачає, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
За змістом положень п. 2.7 Правил, на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому. Якщо актовий запис цивільного стану, до якого потрібно внести зміни, зберігається в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України, то відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня її отримання, надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану, яке в подальшому додається до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у відповідній справі. Копія актового запису цивільного стану направляється, якщо про необхідність її надіслання було зазначено у запиті.
Відповідно до п. 2.12 Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану наведені пп. 2.13.1 - 2.13.12 пункту 2.13 Правил.
В силу приписів пп. 2.13.12 п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Проаналізувавши зміст пункту 2.13 Правил, суд дійшов висновку, що перелік підстав для внесення змін в актові записи цивільного стану, визначений Правилами, не є вичерпним. Необхідною умовою для внесення змін до актового запису цивільного стану є наявність достатніх (обґрунтованих) підстав для внесення таким змін, а не лише тих, які конкретизовані Правилами.
Судом встановлено, що 25 квітня 1955 року в книзі записів актів громадянського стану зроблено запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 за № 15.
Із запису акта про народження № 15 видно, що батьками дитини - ОСОБА_1 є: ОСОБА_2 , національність - "українець", ОСОБА_6 , національність - "українка". Такі ж відомості щодо національності батьків ОСОБА_1 відображені у свідоцтві про її народження серії НОМЕР_1 виданому 10.06.71.
23 жовтня 1976 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб та складено актовий запис № 164, відповідно до якого, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , у графі національність нареченої вказано "українка".
Разом з цим, суд ураховує, що в свідоцтві про народження ОСОБА_11 серії НОМЕР_2 , виданому 13.11.79, вказані такі відомості про батьків: ОСОБА_2 , національність - "українець", ОСОБА_6 , національність - "полька". ОСОБА_11 та ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою.
У свою чергу, в свідоцтві про народження ОСОБА_6 (прізвище змінено на ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ) ОСОБА_6 національність обох батьків, тобто діда та баби позивача, визначена - "поляк" і "полька".
Позивач вказує, що її мати та вона є польками за національністю, у своєму повсякденному житті вона усвідомлювала та відчувала себе як полька, виходячи з коренів походження по лінії матері.
Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Статтею 3 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25.06.1992 №2494-XII (далі - Закон України "Про національні меншини в Україні") визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про національні меншини в Україні" відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.
Згідно зі статтею 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Відповідно до приписів частини другої статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
За змістом статей 11, 18 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.
Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09 грудня 1997 року №703/97-ВР передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення поняття "національність".
В загальновідомому мовному вжитку "національність" - це приналежність особи до нації, держави або народу. Іншими словами під національністю розуміють приналежність людини до певної національної, етнічної групи, що включає спільність мови, історії, культури і традицій.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що у позивача є потреба в офіційному підтвердженні в офіційному документі, виданому органом державної влади України, факту своєї належності до національності "полька", яка визначається в залежності від національності батьків.
Беручи до уваги наведене та наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що позивач має право ідентифікувати свою національність по лінії своєї матері.
Суд зазначає, що національність - це питання самоідентифікації людини, що є більше суб'єктивною категорією самосприйняття, а не об'єктивним показником, яким є громадянство.
Якщо позивач має бажання самоідентифікувати себе як "полька", у суду відсутні підстави для того, щоб їй перешкоджати.
Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять інших відомостей про національність позивача, проте це не виключає тверджень позивача про її національність як «полька».
Чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність. Втім, відсутність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок зміни відомостей про національність в актових записах, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки саме Держава повинна забезпечити видання таких нормативно-правових актів. Більш того, таке право позивача прямо гарантоване статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні".
Відповідно до пункту 2.13 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: 2.13.2 - постанова адміністративного суду.
Згідно із пунктом 2.16.7 Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що зміни до актового запису цивільного стану можуть бути внесені, зокрема, на підставі рішення суду про внесення змін в актовий запис цивільного стану, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Суд також приймає до уваги, що рішенням Європейського суду з прав людини справа "Гарнага проти України" (Заява №20390/07) від 16.05.2013, в аналогічній справі щодо права особи на зміну по-батькові, порядок якого також не був передбачений діючим законодавством, визнано порушення Україною статті 8 Конвенції, оскільки державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази, які свідчать про те, що її мати - ОСОБА_6 , за національністю є "полькою", а ОСОБА_1 має польське походження.
Суд відмічає, що зазначення в актовому записі про шлюб батьків позивача національності нареченої (матері позивача) - "українка" саме по собі не є беззаперечним доказом на підтвердження її національності, а може свідчити про допущення у цьому актовому записі помилки.
Враховуючи наведене, суд визнає протиправним та скасовує висновок Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 30.01.2020 про внесення змін до актового запису про народження № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, та про шлюб № 164 від 23.10.1976, складеного Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
Також зважаючи на те, що ОСОБА_1 позбавлена можливості на підставі актового запису про своє народження № 15 від 27.04.1955 ідентифікувати себе та свою матір за національністю як "полька", суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача внести зміни в актовий запис № 15 від 27.04.1955, а саме у графі "національність матері" вказати "полька", та в актовий запис про шлюб №164 від 23.10.1976 у графі "національність нареченої" змінити національність з "українка" на "полька".
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн (квитанція № 5297962 від 17.02.2020) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна площа, 18, м.Коростишів, Житомирська область, 12501; ідентифікаційний код: 22061663) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 30.01.2020 про внесення змін до актового запису про народження № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, та про шлюб № 164 від 23.10.1976, складеного Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
Зобов'язати Коростишівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) внести зміни до актових записів:
- про народження № 15 від 27.04.1955, складеного виконавчим комітетом Шахворостівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, а саме у графі "національність матері" вказати "полька";
- про шлюб №164 від 23.10.1976, складеного Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану, а саме у графі "національність нареченої" змінити національність з "українка" на "полька".
Стягнути з Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко