19 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/5153/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат, що утворилась за період з 01.01.2016 по 20.01.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області негайно виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, що утворилась за період з 01.01.2016 по 20.01.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням суду, яке набрало законної сили 21.01.2019 у справі №240/5144/18 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу. Бажаючи отримати інформацію про хід виконання вказаного судового рішення, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, на що отримав відповідь, що 21.01.2019 перераховано пенсію, яка виплачується у необхідному розмірі з 01.02.2019 та зазначено, що заборгованість по пенсії, яка виникла у період з 01.01.2016 по 20.01.2019 буде проведена у відповідності до Порядку погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, після виділення коштів на виплату заборгованості що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, що набрали законної сили в 2019 році. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки останній, припиняючи виплату частини нарахованої пенсії (заборгованості за період з 01.01.2016 по 20.01.2019) на підставі підзаконного нормативно - правового акту, діяв всупереч приписів ст.ст.8,19,92 Конституції України.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що на виконання судового рішення, позивачу проведено перерахунок пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 визначено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Так, постанова №649 прийнята відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Згідно Положення про територіальні органи Пенсійного фонду України головне управління Фонду у своїй діяльності керується, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Постановою №649 визначено, що виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили здійснюється відповідно до Порядку. Зауважив, що іншого порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, чинним законодавством не передбачено. Тому, застосування відповідачем положень Постанови №649 при виконанні судового рішення у справі №240/5144/18 відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 31.12.2010 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, у 2010 році Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі 82% грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі №240/5144/18, яке набрало законної сили 21.01.2019, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 та виплату пенсії у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 01.01.2016.
На виконання зазначеного рішення суду у справі №240/5144/18, відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, що підтверджується копією перерахунку пенсії за пенсійною справою №0603005205 від 24.01.2019. Згідно вказаного перерахунку розмір пенсії позивача становить 7973 грн 93 коп., основний розмір пенсії складає 82% грошового забезпечення.
В лютому 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо поінформування його про виконання рішення суду від 21.12.2018 у справі №240/5144/18 в частині проведення перерахунку та виплати заборгованості, що утворилася з 01.01.2016.
Листом №Г-739 від 27.02.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повідомило позивача про те, що оскільки рішення суду набрало законної сили 21.01.2019 доплата за періоди з 21.01.2019 по 31.01.2019 зарахована на рахунок ОСОБА_1 в лютому 2019 року, а за період з 01.01.2016 по 20.01.2019 буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, після виділення коштів на виплату заборгованості що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, що набрали законної сили в 2019 році.
Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості, що утворилася за період з 01.01.2016 по 20.01.2019, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії , далі - Закон №2262-XII).
Згідно зі статтею 8 Закону №2262-XIІ, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктами 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
22 серпня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою №649 (в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії, далі - Порядок №649).
В пункті 1 Порядку №649 зазначено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно із пунктом 2 Порядку №649 боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення.
Положеннями п. 3 Порядку №649 визначено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 4 Порядку №649 закріплено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до п. 5 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно із п. 6 Порядку №649, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Окрім наведеного, суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду у справі №240/5144/18 відповідачем включено до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, переданих до Пенсійного фонду України, що підтверджується витягом із даного Реєстру.
Пунктом 11 Порядку №649 визначено, що боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.
Суд зауважує, що постанова, якою затвердженого Порядок №649 набула чинності 28.08.2018, тоді як рішення у справі № 240/5144/18 набрало законної сили - 21.01.2019, тобто після набрання чинності вказаною постановою. Отже, положення згаданої постанови застосовуються до спірних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач, при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2018, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства та, з врахуванням вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставинну, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не заперечує свого обов'язку виплатити суму заборгованості по перерахованій пенсії позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена відповідно до встановленої процедури, а саме: Порядку № 649 в порядку черговості.
Слід зазначити, що підстави для невиконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 у відповідача відсутні, оскільки така постанова є чинною, не змінена та не скасована у визначеному законодавством порядку.
Отже, на час прийняття судового рішення, як і на час набрання ним законної сили, Порядком № 649 був визначений відповідний правовий механізм його виконання, який повинен бути дотриманий, а тому суд приходить до висновку про відсутність в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ознак протиправної бездіяльності, та зазначає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача негайно виплатити заборгованість з пенсійних виплат, що утворилась з 01.01.2016 по 20.01.2019 є безпідставними.
Разом з цим, суд звертає увагу на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та зазначає наступне.
Відповідно до змісту позовної заяви, позивач посилається на невиконання (неналежне виконання) відповідачем - суб'єктом владних повноважень рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі №240/5144/18.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах:
1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу;
2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.
Враховуючи вищевикладене, у разі, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі №240/5144/18 порушувалися його права, свободи чи інтереси, останній мав звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення) в межах адміністративної справи №240/5144/18, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (адміністративне провадження №К/9901/50917/18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на викладене та встановлені обставини, суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову та положення ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 194, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича,7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко