Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 травня 2020 р. Справа№200/39/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером за віком з 22.04.2013 року. У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання інформації з приводу показників, що застосовувалися при розрахунку пенсії. З листа від 26.06.2019 року позивач дізнався, що відповідач не зарахував в пільговий стаж позивача періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 24.12.1982р. по 07.07.1983р.; з 13.07.1983р. по 25.09.1985р: з 01.03.2000р. по 01.12.2002р.; не зарахував до заробітної плати при обчисленні пенсії період з 01.03.2000р. по 01.12.2002р.
Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:
відновити строк на оскарження, так як він був пропущений з поважних обставин;
визнати неправомірними дії Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 24.12.1982р. по 07.07.1983р: з 13.07.1983р. по 25.09.1985р; з 01.03.2000р. по 01.12.2002р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та заробітної плати при обчисленні пенсії за період з 01.03.2000р. по 01.12.2002р.
зобов'язати Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 24.12.1982р. по 07.07.1983р.; з 13.07.1983р. по 25.09.1985р; з 01.03.2000р. по 01.12.2002р. в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців та зарахувати до заробітної плати при обчисленні пенсії період роботи з 01.03.2000р. по 01.12.2002р. з урахуванням проведених виплат, з 22.04.2013року (з часу отримання УПФУ документів).
Ухвалою суду від 08.01.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
03.03.2020 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що показники, застосовані при розрахунку пенсії, вирахувані в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Враховуючи наведене, Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.03.2020 року витребувано у Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області засвідчену належним чином копію трудової книжки ОСОБА_1 , довідки, які були надані ОСОБА_1 при зверненні щодо отримання пенсії, які стосуються періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 24.12.1982 року по 07.07.1983 року, з 13.07.1983 року по 25.09.1985 року, з 01.03.2000 року по 01.12.2002 року. Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23.04.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до судового розгляду.
Сторони до судового засідання не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , є пенсіонером за віком з 22.04.2013р.
Відповідно даних виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , яка була надана відділенням пенсійного фону Російської Федерації республіки Бурятія від 23.01.2014 року № 315/14, вказано заробітну плату за період з 01.03.2000 року по 31.10.2000 року та з 01.01.2001 року по 30.11.2001 року на суму 63945, 00 руб. та 222978, 75 руб. відповідно. Даних щодо розміру заробітної плати позивача за інші періоди довідка не містить.
Згідно довідки ТОВ «Байкало-Муйське гірничо-геологічне підприємство» № 347, сума заробітку ОСОБА_1 за період з 01.03.2000 року по 31.12.2000 року дорівнює 63 945, 45 руб., за період з 01.01.2001 року по 30.11.2001 року складає 222 978, 75 руб.
Згідно Підтвердження на трудової діяльності № 0510110044/421 від 30.08.2001 року, ОСОБА_1 надано право на здійснення трудової діяльності на період з 30.08.2001 року по 01.08.2002 року.
Відповідно трудової книжки (в частині спірних періодів), ОСОБА_1 : з 24.12.1982 року був прийнятий в Єрчинську ГрП прохідником 4 розряду на гірничій дільниці, 13.01.1983 року призначений гірничим майстром, 01.06.1983 року призначений в.о. начальника дільниці № 1, 07.07.1983 року звільнений у зв'язку з переводом. 13.07.1983 року прийнятий переводом майстром до Алтайського ПУ ЖКХ , 25.09.1985 року звільнений за власним бажанням, з 24.03.2000 року прийнятий на промивочний сезон за контрактом на дільницю відкритих гірничих робіт «Шаман» гірничим майстром та 01.12.2001 року звільнений.
Згідно змісту листа відповідача від 26.06.2019 року № 4141Л-01-01-15, відповідно до наданих документів, періоди стажу, зараховані як робота в районах Крайньої Півночі, відсутні.
Аналізуючи матеріали справи та заявлені позовні вимоги суд наголошує, що позивачем не вірно вказано спірні періоди роботи, а саме: позивач просить зарахувати період роботи з 01.03.2000р. по 01.12.2002р. на дільниці відкритих гірничих робіт « Шаман », проте відповідно трудової книжки спірний період зазначено з 24.03.2000 року по 01.12.2001р., що також стосується і періоду заробітної плати та буде враховано судом.
Стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.
В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв'язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, тобто за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.
Тому суд вважає, що у даному випадку, позивач строків звернення до суду із позовом не пропустив, оскільки, на підставі вказаного вище закону, він має право захистити своє право на отримання виплати нарахованої йому пенсії, без обмеження будь-яким строком, що можливо, якщо позовні вимоги будуть задоволені.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10.02.1960), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 №1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26.09.1967).
Абзацом третім пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.
У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком або по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Статтею 3 Указу від 26.09.1967 встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, з п'яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться також в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).
За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Відповідно вказаних висновків суд зазначає, що періоди роботи позивача з 24.12.1982 року по 07.07.1983 року та з 13.07.1983 року по 25.09.1985 року підлягають врахуванню як пільговий стаж.
Щодо позовних вимог про зарахування в якості пільгового стажу періоду роботи з 24.03.2000 року по 01.12.2001 року.
Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат, отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої сплачувались зазначені внески - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967р. №530/П-28.
Згідно п.3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Щодо періоду стажу після 1991 року, то чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні. Відтак позовні вимоги про заразування періоду роботи з 24.03.2000 року по 01.12.2001 року в якості пільгового - задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про врахування заробітної плати за період з 24.03.2000 року по 01.12.2001 року суд зазначає, що як вже було вказано вище, статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат, отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої сплачувались зазначені внески - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Відтак, керуючись вищезазначеними висновками суд вважає за належне визнати неправомірними дії Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 24.12.1982р. по 07.07.1983р: з 13.07.1983р. по 25.09.1985р в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та заробітної плати при обчисленні пенсії за період з 24.03.2000р. по 01.12.2001р. та зобов'язати відповідача повторно розглядути питання про врахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 24.12.1982р. по 07.07.1983р.; з 13.07.1983р. по 25.09.1985р. в районі Крайньої Півночі як періоду роботи на пільгових умовах (із зарахуванням одного року роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців) та зарахування до заробітної плати при обчисленні пенсії періоду роботи з 24.03.2000р. по 01.12.2001р. з урахуванням проведених виплат (з часу отримання УПФУ документів).
Поряд з цим суд наголошує, що повноваження відповідача з приводу зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи є дискреційними функціями суб'єкта владних повноважень, які делеговані останньому законодавством та які не можуть бути підмінені рішенням суду. Відтак, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за належне зобов'язати відповідача повторно розглянути спірні питання, які досліджені вище, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Поряд з цим суд наголошує, що повноваження відповідача з приводу призначення допомоги є дискреційними функціями суб'єкта владних повноважень, які делеговані останньому законодавством та які не можуть бути підмінені рішенням суду. Відтак, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за належне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 16.07.2019 року урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496, м. Волноваха, вул. Обручева, 17) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 24.12.1982р. по 07.07.1983р: з 13.07.1983р. по 25.09.1985р в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та заробітної плати при обчисленні пенсії за період з 24.03.2000р. по 01.12.2001р.
Зобов'язати Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглядути питання про врахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 24.12.1982р. по 07.07.1983р.; з 13.07.1983р. по 25.09.1985р. в районі Крайньої Півночі як періоду роботи на пільгових умовах (із зарахуванням одного року роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців) та зарахування до заробітної плати при обчисленні пенсії періоду роботи з 24.03.2000р. по 01.12.2001р. (з урахуванням проведених виплат (з часу отримання УПФУ документів) з урахуванням висновків, визначених у даному рішенні суду.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.В. Стойка