Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2020 р. Справа№200/2026/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6) з позовними вимогами:
- визнати неправомірним рішення відповідача №1958 від 15.01.2020 про відмову в призначені пенсії та скасувати його;
- зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву №187 від 13.01.2020 про призначення пенсії зарахувавши: до спеціального (пільгового) страхового стажу періоди роботи на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля" з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.11.2017 по 30.11.2019, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 14.04.2011 по 26.04.2011, з 14.05.2011 по 25.05.2011,09.06.2011 по 15.06.2011; до страхового (загального) стажу період навчання з 01.09.1988 по 30.06.1990 в Донецькому технікуму радянської торгівлі.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те що, рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним та таким, що порушує її конституційне право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому до суду відзиві. За змістом відзиву зазначив, що для підтвердження пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах необхідне надання довідок за правилами встановленими Порядком №637 та надання довідок підтверджуючих зайнятість в підземних (гірничих) роботах спусками під землю. Також зазначає, що на період звернення позивача із заявою про призначення пенсії згідно отриманих даних зі СПОВ (система персоніфікованого обліку відомостей) за період роботи позивача з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.11.2017 по 30.11.2019 не було сплачено страховий внесок підприємством ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», що є порушенням ч.6 ст.20 Закону №1058, відповідно до якої страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. З урахуванням зазначеного, вважає, що відповідачем не було зараховано до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 та 01.11.217 по 30.11.2019 на шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що неможливість призначення пенсії викликана не сплатою роботодавцем страхових внесків за спірні періоди не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами, а саме: оригіналами довідок роботодавця, які повністю спростовують факт не сплати ЄСВ до МДЗ України за спірні періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.11.2017 по 30.11.2019 (довідки №59 від 13.02.2020, № 60 від 13.02.2020, № 61 від 13.02.2020).
Згідно наданих представником відповідача пояснень, при розгляді наданих документів для визначення права при призначення пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 30.06.1990 у Донецькому технікумі радянської торгівлі на підставі того, що в трудовій книжці (запис №2) немає запису дати та номера приказу відрахування у зв'язку з закінченням навчання та довідки підтверджуючої той факт позивачем не надано.
Ухвалою суду від 26.02.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 16.03.2020 замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою суду від 14.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання по справі.
Ухвалою суду від 12.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та відповідач до судового засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
На підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.01.2020 про призначення пенсії згідно з п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач прийняв оскаржуване рішення №1958 від 15.01.2020 про відмову в призначенні пенсії.
Вказаним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зазначено, що відповідно до наданих документів, страховий стаж заявника складає 24 роки 09 місяців 10 день. Пільговий стаж роботи складає за СП №1 шахтарі складає 06 років 08 місяців 27 днів. До пільгового стажу, не зараховані періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.11.2017 по 30.11.2019 на підприємстві ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 14.01.2020).
З додатку до вказано рішення вбачається, що позивачу не зараховано до спеціального (пільгового) страхового стажу періоди роботи на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля" з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.11.2017 по 30.11.2019, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 14.04.2011 по 26.04.2011, з 14.05.2011 по 25.05.2011,09.06.2011 по 15.06.2011; до страхового (загального) стажу період навчання з 01.09.1988 по 30.06.1990 в Донецькому технікуму радянської торгівлі.
Позивачем до суду надана копія трудової книжки серії НОМЕР_3 , в якій наявні записи: №2 щодо навчання позивача з 01.09.1988 у Донецькому технікумі радянської торгівлі; №20 щодо роботи позивача з 23.12.2009 по 03.08.2016 дільничним гірничим нормувальником відділу організації праці і заробітної плати на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля"; №№23,24 щодо періоду роботи позивача з 22.01.2020 по теперішній час нормувальником гірничим дільничним у відділі трудових відносин, оплати на нормування плати на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля".
Також позивачем були надані відповідачу разом з заявою про призначення пенсії та до суду: копія довідки №1-69 від 13.01.2020 Відокремленого підрозділу Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо окремих періодів роботи позивача з 23.12.2009 по 03.08.2016, з 03.08.2016 по теперішній час; копія диплому НОМЕР_4 щодо навчання позивача у період з 1988 року по 1990 року в Донецькому технікумі радянської торгівлі; довідка №59 від 13.02.2020 Відокремленого підрозділу Шахта «Україна», відповідно до якої позивач працює на підприємстві та в період з 01.12.2017 по 31.12.2018 щомісячно на зарплату нараховувався єдиний соціальний внесок у розмірі 22%; довідка №61 від 13.02.2020 Відокремленого підрозділу Шахта «Україна», відповідно до якої позивач працює на підприємстві та в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно на зарплату нараховувався єдиний соціальний внесок у розмірі 22%; довідка №60 від 13.02.2020 Відокремленого підрозділу Шахта «Україна», відповідно до якої позивач працює на підприємстві та в період з 01.03.2010 по 31.12.2010 щомісячно на зарплату нараховувався єдиний соціальний внесок у розмірі 22%.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії у зв'язку з неврахуванням до пільгового стажу окремих періодів роботи позивача.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст.8 Закону №1058).
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Кабінет Міністрів України затвердив «Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (постанови №461 від 24 червня 2016 року, №479 від 04 липня 2017 року, №708 від 14 серпня 2019 року).
Зі спірного рішення вбачається, що до страхового та пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.11.2017 по 31.11.2019 на підприємстві ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків за цей період до МДЗ України.
Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 страховий стаж це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Згідно зі ст.24 Закону №1058-ІVстраховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ст.113 Закону №1058 держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ст.4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст.26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», яке здійснило нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Крім того суд зазначає, що внаслідок невиконання ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а.
Згідно форми ОК-5 за спірні періоди позивачу нараховувалась заробітна плата, але не сплачувались страхові внески, отже суд приходить висновку, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.
За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №187 від 13.01.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Щодо періоду роботи позивача на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля" з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 14.04.2011 по 26.04.2011, з 14.05.2011 по 25.05.2011, з 09.06.2011 по 15.06.2011 та періоду навчання з 01.09.1988 по 30.06.1990 в Донецькому технікуму радянської торгівлі, суд зазначає наступне.
З наданого додатку до спірного рішення відповідача вбачається, що вказані періоди роботи позивача не зараховано до пільгового стажу за списком №1, та період навчання взагалі не зазначений. Проте, у спірному рішенні не зазначено вказаних періодів, не зазначено також і підстав їх незарахування.
При вирішені цього спору суд керується ч.2 ст.2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України"
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Як вже зазначалось судом, спірним рішенням відмовлено у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, проте не вказано, усі періоди роботи та навчання позивача, та на яких підставах їх не зараховано до пільгового чи страхового стажу роботи позивача.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у даній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.02.2019 у справі №699/155/17, від 26.02.2019 у справі №497/2223/16-а.
Крім того, відповідачем надано до суду пояснення, згідно яких період навчання з 01.09.1988 по 30.06.1990 в Донецькому технікуму радянської торгівлі не зараховано до страхового стажу позивача на підставі того, що в трудовій книжці (запис №2) немає запису, дати та номеру наказу щодо відрахування у зв'язку з закінченням навчання, суд зазначає наступне.
Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно із п.2.4 зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено, п.2.14 Інструкції, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового та пільгового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Окрім цього суд наголошує, що робітник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву №187 від 13.01.2020 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст.139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1958 від 15.01.2020 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №187 від 13.01.2020 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 560,53 грн.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.05.2020.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька