Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 травня 2020 р. Справа№200/3185/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він 28.01.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, разом з якою подав необхідний пакет документів. Проте відповідач своїм рішенням № 351 від 03.02.2020 року відмовив в призначені пенсії з посиланням на відсутність необхідного 27-річного стажу, не зарахувавши до страхового стажу період роботи з 29.06.1981 року по 31.12.1998 року у зв'язку з відсутністю запису про реорганізацію Держплемзавода «Більшовик».
Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року не передбачає наслідків для особи щодо якої вона складена порушення порядку ведення трудової книжки. Крім того відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Оскільки в трудовій книжці позивача маються відповідні записи про роботу в спірний період, позивачем додатково надано довідку з архівного відділу міста Ясинувата про перетворення підприємства. Таким чином, ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії протиправною, оскільки вона порушує його право на пенсійне забезпечення, на підставі чого просив:
- визнати бездіяльність Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в призначені пенсії за віком протиправною;
- скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 351 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву № 93 від 28.01.2020 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 29.06.1981 року по 31.12.1998 року.
Ухвалою від 25 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач дійсно 28.01.2020 року звертався із заявою № 93 про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу не зараховано періоди роботи 29.06.1981 року по 31.12.1998 року в Держплемзаводі «Більшовик» з підстав відсутності запису про реорганізацію вказаного підприємства, що суперечить положенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року.
Довідки на підтвердження відповідного стажу роботи позивачем не надано. Таким чином, страховий стаж позивача, з урахуванням відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, склав 17 років 7 місяців 6 днів.
За таких обставин позивачу відмовлено в призначені пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
З наведених підстав відповідач вважає що діяв в межах існуючого законодавства та просив у задоволенні позову відмовити.
З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-19).
28.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 93 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.63).
Рішенням № 351 від 03.02.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки не зараховано період роботи 29.06.1981 року по 31.12.1998 року у зв'язку з відсутністю запису про реорганізацію Держплемзавода «Більшовик», що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 (а.с.9-10, 64-65).
Правовою підставою у рішенні відповідача вказано лише Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині необхідності наявності страхового стажу не менше 27 років.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем надана копія трудової книжки виданої 16 серпня 1978 року (а.с.11-14).
Трудова книжка позивача має наступні записи про роботу позивача в Держплемзаводі «Більшовик»:
№ 5 від 29.06.1981 року про прийняття на роботу шофером 3 класу (підстава - наказ № 111 від 27.06.1981 року);
№7 від 12.02.1998 року про переведення в ВАТ «Племенний завод «Більшовик» водієм 1 класу (підстава - наказ Донецького регіонального відділення фонду держмай на № 259 від 12.02.1998 року);
№ 8 від 16.04.2008 року про звільнення в зв'язку з ліквідацією підприємства за статтею 40 пункт 1 КЗпП України (підстава - наказ 14-К від 16.04.2008 року).
Зазначені записи в трудовій книжці містять відповідну печатку підприємства та підпис відповідальної особи.
На підтвердження зміни назви підприємства позивачем надано копію наказу № 259 від 12.02.1998 року «Про перетворення ДПЗ «Більшовик» в ВАТ «Племенний завод «Більшовик», який видано 17.02.2020 року «начальником архівного відділу адміністрації міста Ясинувата» (а.с.15-16)
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням наданих суду доказів, суд зазначає про таке.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стосовно правового регулювання спірних відносин суд вказує, що абзацом першим частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до статті 62 Закон №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (підпункт 2.4 Інструкції № 58).
Відповідно до підпункту 1.5. Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 4 вказаної Постанови КМУ №301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
З положень вказаних нормативних актів випливає, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності не передбачено.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Оскільки окрім норм, які було порушено при підрахунку стажу рішення № 351 від 03.02.2020 року про відмову в призначені пенсії, вказано лише Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині необхідності наявності страхового стажу не менше 27 років, відповідач, приймаючи спірне рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Вказану позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Щодо наданої позивачем копії наказу № 259, яка видана «начальником архівного відділу адміністрації міста Ясинувата», що розташована на тимчасово непідконтрольній українській владі території, суд також зазначає, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані, так звані, «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності довідок про підтвердження пільгового стажу, у зв'язку із знаходженням установи, що її видала, на непідконтрольній українській владі території.
З урахуванням того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в якій є запис про переведення позивача до ВАТ «Племенний завод «Більшовик» на підставі відповідного наказу № 259, запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства та підписом відповідальної особи, неточності, що містяться в трудовій книжці позивача не можуть бути підставою для обмеження в реалізації конституційного права особи на соціальний захист.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 29.06.1981 року по 31.12.1998 року у Держемплезаводі «Більшовик» (після перейменування ВАТ «Племенний завод «Більшовик»).
Водночас, суд враховує, що вчинення оскаржених дій супроводжувалось прийняттям з боку Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в межах наявної в нього компетенції відповідного рішення № 351 від 03.02.2020 року, яке безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений позов у цій адміністративній справі.
За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Оскільки судом не встановлено певних дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача, належним способом захисту порушеного права є скасування протиправного рішення відповідача.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнати протиправним та скасування рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 351 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву № 93 від 28.01.2020 року про призначення пенсії позивачу з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840, 80 грн., наведена сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12, ЄДРПОУ 37544393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 351 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву № 93 від 28.01.2020 року про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 29.06.1981 року по 31.12.1998 року у Держплемзаводі «Більшовик» (після перейменування ВАТ «Племенний завод «Більшовик»).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелей, 12, код ЄДРПОУ 37544393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов