Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2020 р. Справа№200/3333/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 року № 0064215404, № 0064225404
Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 року № 0064215404 про застосування штрафних санкцій в сумі 123205,74 гривень, № 0064225404 про застосування штрафних санкцій в сумі 5803,39 гривень.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень, які винесені на підставі акту камеральної перевірки від 19.11.2019 року № 1620/05-99-54-04/05-583/24155428 та якими до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року.
Зазначає, що статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року платники орендної плати з юридичних осіб, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнені від її сплати. Підприємство зареєстроване та значиться на податковому обліку у м. Маріуполі.
Відповідно до ст. 10 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивачем отримано сертифікат Торгово-промислової палати України від 31.12.2014р. № 6859/05-4 про настання обставин непереборної сили з 20.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, а тому є звільненим від негативних наслідків за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб до закінчення АТО.
З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27 квітня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 26 травня 2020 року.
Представник позивача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представником відповідача Голуб М.І. надано письмовий відзив (а.с. 38-44). В обґрунтування незгоди із позовом зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали висновки, що викладені в акті камеральної перевірки від 19.11.2019 року № 1620/05-99-54-04/05-583/24155428.
Актом камеральної перевірки позивача встановлено, що позивачем порушено строки сплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року, чим порушено п. 57.1. ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, за що до нього правомірно застосовано штрафні санкції у розмірах, встановлених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Вважає, що погашення податкових зобов'язань відбувалося з порушенням граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податків у деклараціях з орендної плати з юридичних осіб за вказані періоди.
Зазначає, що позивач мав би звернутися з заявою про розстрочення чи відстрочення зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб, а сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє.
Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті камеральної перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Позивачем надано додаткові письмові пояснення (а.с. 100-102) в яких позивач зазначає, що предметом камеральної перевірки було своєчасність сплати самостійно визначених сум грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року.
Даний період сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з орендної плати за землю був спірним по справі 200/13008/19-а. Протиправність дій відповідача по справі 200/13008/19-а полягала в вчиненні дій, які призвели до порушення порядку зарахування сплачених коштів позивачем за зобов'язаннями, які були наявні в картці особового рахунку платника податків з орендної плати за землю.
Сума 548026,96 гривень є сумою скасованої пені за рішенням суду від 20 травня 2019 року по справі 200/2788/19-а. В порушення порядку зарахування відповідач зараховує суму переплати не в погашення суми податкового зобов'язання (податкового боргу), а зараховую в рахунок погашені пені в розмірі 357304,61 гривень. Суму 190722,35 гривень зараховано в погашення податкового боргу 2017 року.
Відповідно до п. 131.1, п. 131.2 статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Дані обставини встановлені в суді по справі 200/13008/19-а. За результатом розгляду позовної заяви дії відповідача ГУ ДПС у Донецькій області визнанні протиправними, та зобов'язано здійснити коригування показників КОР.
Встановлені обставини по справі 200/13008/19-а впливають на правомірність рішення відповідача про застосування фінансових санкцій, які визначені в оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0064215404, № 0064225404 від 03.12.2019 року.
Порушення порядку зарахування коштів протягом листопада-грудня 2018 року та січня-березня 2019 року в рахунок пені призвели штучно до порушення строку сплати зобов'язань за перевіряємий період.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» зареєстроване як юридична особа та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 24155428 з 04 червня 1996 року, що доведено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 5-10).
Позивач перебуває на податковому обліку Головного управління ДФС (ДПС) у Донецькій області (Маріупольське управління) з 12.06.1996 року та є платником орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку, розташовану у м. Маріуполі, про що зазначено в акті камеральної перевірки позивача від 19.11.2019 року.
Фахівцями Головного управління ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року, про що складено акт від 19.11.2019 року № 1620/05-99-54-04/05-583/24155428 (а.с. 15-16).
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по деклараціям з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року, чим порушено п. 57.1. ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, що в свою чергу передбачає відповідальність, встановлену п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем буле прийнято спірні податкові повідомлення-рiшення від 03.12.2019 року № 0064215404 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 123205,74 гривень (а.с. 11) та № 0064225404 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 5803,33 гривень (а.с. 13).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб по деклараціях за листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року.
За приписами п. 57.1 ст 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вимогами підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 ПК України).
Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.
Згідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).
Таким чином, ПК України зобов'язує надавати платників земельного податку звідність та своєчасно сплачувати вказаний податок.
Позивачем не спростовується факт самостійного декларування вказаних вище зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку, розташовану у м. Маріуполі.
Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року передбачено певні заходи щодо забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.
В первинній редакції цього Закону статтею 6 було встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Вказана редакція статті 6 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року діяла до 08.06.2016 року.
Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області.
Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція знову включено м. Маріуполь Донецької області, де знаходиться орендована позивачем земельні ділянка.
В даний час указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не видавався.
Статтею 10 Закону України № 1669-VII встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України від 31.12.2014р. № 6859/05-4 про настання обставин непереборної сили з 20.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а.с. 24).
Крім того, позивачем надано сертифікати Торгово-промислової палати України від 14.01.2016 року № 19/12.1-17-03, № 20/12.1-17-03, № 21/12.1-17, № 22/12.1-17-03, що безпосередньо стосуються використання спірної земельної ділянки з 08.06.2014 року (а.с 25-28).
Тобто, у період невиконання обов'язків платника земельного податку та під час складання акту камеральної перевірки від 19.11.2019 року, а також складання спірних податкових повідомлень-рішень - 03.12.2019 року земельна ділянка позивача знаходилася на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція та позивач мав сертифікати про настання форс-мажорних обставин щодо цієї земельної ділянки, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань з орендної плати за землю.
Крім того, з 15.04.2017 року набрав чинності Закон України від 23.03.2017 року № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».
Пункт 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в такій редакції: «Установити, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, визначене у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.12.2019 року грошове зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій прийнято за зобов'язаннями з орендної плати з юридичних осіб за листопад-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року за земельну ділянку, розташовану у м. Маріуполі, тому відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 805/4569/16-а.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 року № 0064215404, № 0064225404 підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2500,00 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано лише розрахунок судових витрат, в яких зазначено суму витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 гривень.
Судом встановлено, що позивачем не надано договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 640/8323/16-а.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні документи які підтверджують супроводження зазначеної справи адвокатом або надання будь-якої правової допомоги (юридичних послуг).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 гривень задоволенню не підлягають.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, підлягають відшкодуванню витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Леніна, буд. 68-А, код ЄДРПОУ 24155428) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 року № 0064215404, № 0064225404 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 03.12.2019 року:
- № 0064215404 про застосування штрафних санкцій в сумі 123205,74 гривень;
- № 0064225404 про застосування штрафних санкцій в сумі 5803,39 гривень.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (код ЄДРПОУ 24155428) судові витрати з судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 травня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки щодо апеляційного оскарження визначені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова