Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2020 р. Справа№200/4823/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мозгової Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 травня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ: 43315445, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, бул.Машинобудівників, 32) про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) ОСОБА_2 Г.Ю. про закінчення виконавчого провадження №60370713 від 11.03.2020 року, зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відновити виконавче провадження №60370713.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі №200/7224/19 зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити заборгованість з виплати пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року у розмірі 79184,00 грн. Рішення набуло законної сили 11.09.2019 року, виконавчий лист видано 26.09.2019 року.
22.10.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №60370713. Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області заборгованість у розмірі 79184,00 грн. до теперішнього часу не виплачена.
23.04.2020 року він отримав лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області від 02.04.2020 року, яким повідомлено про те, що 11.03.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною та не відповідає Закону України «Про виконавче провадження», тому він вимушений звернутися до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений на 26.05.2020 року
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на адміністративний позов не надав. Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження.
Розглянувши адміністративний позов, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду №200/7224/19-а визнано протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року, зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) сплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) заборгованість з виплати пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року в розмірі 79184 (сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 копійок. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць (а.с.20-22).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Григорян Г.Ю. від 22.10.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №200/7224/19-а від 26.09.2019 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Маріупольське об'єднане управління ПФУ Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року у розмірі 79184,00 грн. (а.с.8).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечень примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Григорян Г.Ю. від 11.03.2020 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №200/7224/19-а від 26.09.2019 року (а.с.12).
Дана постанова прийнята на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи те, що державним виконавцем проведені всі дії, передбачені ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаюсь на те, що державним виконавцем не виконано належним чином обов'язку щодо належного виконання вказаного виконавчого листа №200/7224/19-а від 26.09.2019 року, а постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №60370713 винесена відповідачем передчасно, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
При вирішенні спору суд виходить із того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" серед основних засад здійснення виконавчого провадження законодавець зазначає верховенство права та обов'язковість виконання рішень.
Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п.11 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Згідно із ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Згідно частини 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Григорян Г.Ю. від 22.10.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №200/7224/19-а від 26.09.2019 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Маріупольське об'єднане управління ПФУ Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року у розмірі 79184,00 грн.
У постанові про відкриття провадження від 22.10.2019 року боржника Маріупольське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.8).
З відповіді на звернення позивача від 02.04.2020 року №9101/Г-2025/02.3Д вбачається, що в рамках виконавчого провадження вчинено наступне.
20.11.2019 року на адресу відділу надійшов лист Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області, в якому боржник повідомив, що рішення суду від 26.09.2019 року відпрацьовано, ОСОБА_1 нарахована сума заборгованості за період з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року, яка становить 79184,40 грн.
Сума заборгованості у розмірі 79184,40 грн. обліковується на особовому рахунку ОСОБА_1 , а виплата буд здійснена в порядку, визначеному КМУ.
Виплата пенсії не проведена у зв'язку з відсутністю фінансування, застосування заходів, визначених ст.ст.63,75 Закону України «про виконавче провадження», зокрема, винесення постанови про накладення штрафу , є неможливим.
Органами виконавчої служби вжито усіх заходів примусового характеру та 11.03.2020 року Центрального відділу поліції Національної поліції в Донецькій області надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у порядку ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», ст.382 КК України (а.с.9).
Приписами ч.1 статті 18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.1 ч.2 статті 18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що виконати рішення без участі боржника неможливо, рішення відповідача є такими, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки рішення суду фактично в повному обсязі не виконано.
До того ж, згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Доказів того, що державний виконавець звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі №200/7224/19-а, суду не надано.
Згідно п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №60370713 від 11.03.2020 року, а позовні вимоги в цій частині - задовольнити.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відновити виконавче провадження №60370713, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст.41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Таким чином, даною нормою прямо передбачено обов'язок відповідача відновити виконавче провадження після набрання законної сили судового рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відсутній факт відмови відповідача відновити виконавче провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Ухвалою суду від 18.05.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень у розмірі 420,40 грн. та з позивача у розмірі 420,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ: 43315445, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, бул.Машинобудівників, 32) про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) ОСОБА_2 Г.Ю. про закінчення виконавчого провадження №60370713 від 11.03.2020 року, зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відновити виконавче провадження №60370713 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) ОСОБА_2 Г.Ю. про закінчення виконавчого провадження №60370713 від 11.03.2020 року.
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ: 43315445, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, бул.Машинобудівників, 32) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 26 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ змін у розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая