Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про зупинення провадження у справі
25 травня 2020 р. Справа №200/14854/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій та середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим що він проходив військову службу з 05.08.2015 року по 06.02.2018 року у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Позивач є учасником бойових дій ті відповідно до діючого законодавства має право на додаткові відпустки.
Але при звільненні його з військової частини відповідач не розрахувався з ним в повному обсязі - не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та невикористані дні щорічної основної відпустки.
05.02.2020 року через канцелярію суду надійшов уточнений адміністративний позов в якому позивач просить:
Зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та сплатити несплачену компенсацію за не використані додаткові відпустки у розмірі - 10365,60 грн. на його користь.
Зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та сплатити на його користь грошове забезпечення за січень 2018 року в розмірі 1612,33 грн.
Зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та сплатити на його користь середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 лютого 2018 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 лютого 2018 року по день фактичного розрахунку, були залишені без розгляду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 року ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року була скасована та справа в цій частині направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року суд прийняв справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив її до розгляду на 25 травня 2020 року.
25 травня 2020 року сторони у судове засідання не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання.
Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ніякої заяви не подав.
У відповідності доч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку щодо зупинення провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Як вбачається з ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року було прийнято до розгляду справу № 810/451/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 04 березня 2020 року, яка до цього часу не розглянута.
У справі № 810/451/17, як і в даній справі № 200/14854/19-а, спір стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою від 06 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 8 частини першої Перехідних положень КАС України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15).
У постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15) зазначено, що відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що правовий висновок Верховного Суду України у справі № 21-1765а15 є застосовним до спірних правовідносин у справі № 810/451/17, однак, на думку колегії, цей правовий висновок Верховного Суду України не узгоджується з підходами (поглядами) Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень статті 117 КЗпП, висловленими у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02; рішення від 08 квітня 2010 року), фактичні обставини якої за суттю теж є подібними до обставин справи № 810/451/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 810/451/17 сприятиме повному та об'єктивному розгляду справи № 200/14854/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 лютого 2018 року по день фактичного розрахунку, тому провадження у справі № 200/14854/19-а необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 810/451/17.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Зупинити провадження в адміністративний справі № 200/14854/19-а до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 810/451/17.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвалу виготовлено та підписано 25 травня 2020 року
Суддя Хохленков О.В.