Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2020 р. Справа№200/583/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
13 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-109533-48 від 6 листопада 2019 року станом на 31 жовтня 2019 року в сумі 43265,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, щовинесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску здійснено відповідачем без передбачених чинним законодавством підстав, оскільки позивача звільнено від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Крім того, позивач вказав, що відповідачем вже приймалася вимога про сплату боргу (недоїмки), яка скасована рішеннями Донецького окружного адміністративного суду.
30 березня 2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, так на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача становила 43265,79 грн. у зв'язку контролюючим органом було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), згідно вимог чинного законодавства. Відповідач вказав, що абзац 3 пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняє платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовує повністю обов'язків платника єдиного внеску.
Ухвалою суду від 17 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено судове засідання на 24 березня 2020 року.
Ухвалою суду від 24 березня 2020 року вирішено відкласти розгляд справи та призначити судове засідання на 23 квітня 2020 року.
Ухвалою суду від 23 квітня 2020 року відкладено судове засідання на 26 травня 2020 року за клопотанням представника відповідача.
У судове засідання 26 травня 2020 року сторони явку своїх представників не забезпечили, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.
Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Волновасько-Мангушському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області, станом на 31 жовтня 2019 року мала заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 43265,79 грн.
6 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-109553-48 станом на 31 жовтня 2019 року в сумі 43265,79грн., у т.ч. недоїмка - 42838,59 грн.. штрафи - 340 грн., пеня - 87,20 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внесу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2 464-VІ, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Отже, у розумінні Закону № 2464 позивач, як фізична особа- підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, є платником єдиного внеску.
Згідно пункту 1 та пункту 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464).
Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Виходячи зі змісту викладеного, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, з урахуванням приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, у разі не нарахування у строки, встановлені Законом № 2464, сум єдиного внеску орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки.
На виконання вищевказаних норм закону відповідачем сформовано спірну вимогу.
Разом з цим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" п. 9-3 (у наступному пункт 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від обов'язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2017 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Крім того, суд зазначає, що оскільки абзац перший статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669 (далі - Закон № 1669) змістує: "Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України".
Умовою завершення антитерористичної операції є видання Президентом України Указу саме з таким змістом. До теперішнього часу такий указ не виданий. Закон № 1669 в цій частині не змінений і не скасований.
Місто ВолновахаДонецької області, на території якого розташована Волновасько-Мангушське управління Головного управління ДПС у Донецькій області та місто Маріуполь, на території якого знаходиться Головне управління ДПС у Донецькій області входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратив чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного внеску, тобто у період з лютого 2018 року по жовтень 2019 року, позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.
Також, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, тобто станом на 31 жовтня 2019 року.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №К/9901/188/17 №812/505/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції від 13 лютого 2020 року позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Таким чином, судовий збір у зазначеному вище розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2019 року№Ф-109533-48.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України строки визначені статтею 295, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв